40 день гарячої фази російсько-української війни. У Києві холодно. Зранку – мокрий сніг. Зима не хоче відступати як й ороки у передмісті столиці. Українські захисники їх відігнали від Києва, але сонечко нашої перемоги ще закривають хмари амбітних планів рашистів. Вони готуються до нових атак на серце нашої держави. Ми теж готуємося.
Київ навчився жити під сирени. Його вулиці дещо змінили свій мирний облік: замість працівників ППС їх патрулюють бійці територіальної оборони, а магістралі прикрашають надійні конструкції урбаністичного мистецтва захисту. Додає настрою контекст соціальної реклами на білбордах – «4.5.0» (все добре від ЗСУ) чи «Тримайтеся рідненькі! Скоро ми їх проженемо з нашої землі!».
Із дотриманням необхідних заходів безпеки, зміцнюючи оборону та турботливо захистивши Грушевського від неосвічених варварів з Московії, які досі розшукують, аби знищити Степана Бандеру, столиця прокидається до активного життя у воєнний час.
Кияни, які виїхали у перші дні широкомасштабного вторгнення путінських військ на територію України у безпечні, як тоді здавалося регіони, повертаються до рідного міста. На дорогах з’явилося більше авто та громадського транспорту, відкриваються магазини, кав’ярні, потроху поновлює роботу малий та середній бізнес, працюють продуктові ярмарки. А у парках і скверах бруньками набухають і зацвітають дерева, бігають діти… Українська весна неминуча як й перемога над «руським миром».
Фото Марини Чорної та автора.
