Це чи не найболючіша тема для аграріїв. Блокування росією українських портів практично зупинило рух на вітчизняному зерновому ринку. На полях Хмельниччини дозріває новий урожай, а зерносховища все ще заповнені тогорічними запасами. Господарства можуть стикнутись із проблемою перевиробництва, а це вплине на ціни. Вони падають. Попри те, що світовий попит на українські зернові не зменшується.

Хмельниччина знаходиться далеко від чорноморських портів, проте зернова криза не оминула край. "Пшенична" валюта почала знецінюватись. Хоча ще на початку війни багато хто намагався приберегти свої запаси до скрутних часів. Тоді в області хотіли зробити свій продовольчий резерв. Представники влади на місцях почали цікавитись у сільгоспвиробників, хто може поділитись пшеницею, іншим зерном. Але дуже часто чулось у відповідь: о цій порі залишки мінімальні.

Таку обережність можна зрозуміти, адже господарників, як і всіх, лякала воєнна невідомість. Кожен прагнув притримати хоч трохи товару, щоб не опинитись перед проблемою голоду.

Але вже за кілька тижнів картина кардинально змінилася. Коли керівників тих же господарств почали просити взяти на зберігання зерно, що не вдалось вивезти через порти, відповідь стала такою: та у нас самих усе забито по вінця...

Втрати зростають

Не варто вдаватись до ревізій зерносховищ - тепер усі й так знають, що експорт цього товару заблокований. Через воєнний стан дані статистики доволі скупі, проте є деякі цифри. Торік у січні-квітні на Хмельниччині спостерігалося зростання експорту зернових, а цьогоріч істотне падіння - майже на 20 відсотків. Цьогоріч всього з області було вивезено зерна на 112 мільйонів гривень. Але це в основному на початку року. Бо за квітень відправили краплю - лише на 2,4 мільйона гривень.

Ситуація призводить до серйозних втрат товаровиробників. Через відсутність торгових операцій падають їх фінансові надходження. Та й сам товар, який тепер у надлишку, знецінюється. Приміром, на початку року закупівельні ціни на кукурудзу в миколаївських і одеських портах становили 7,4 - 7,6 тисячі гривень за тонну. Тепер її, у залежності від якості та умов поставки, купують за 3,9 - 5,4 тисячі гривень.

Чимало втратила і пшениця. В той час у портах вона коштувала до 9 тисяч гривень за тонну, і це були чи не найвищі цифри за останні роки. Тепер за неї пропонують не більш як 4,8 тисячі.

Урожай обіцяє бути хорошим

Якщо порти не будуть розблоковані, ситуація тільки погіршуватиметься. Аграрії Хмельниччини добре попрацювали з осені та й навесні оперативно відгукнулись на прохання влади докласти максимально зусиль, щоб країна не відчувала нестачі продовольства під час війни. З врахуванням озимих, які у краї займають майже 330 тисяч гектарів, загальна посівна площа перевищила 1,2 мільйона гектарів, що на 2 тисячі більше, ніж торік.

Сіяли всі традиційні культури і навіть більше. Скажімо, в одному з агропідприємств і громади чекають на урожай блакитнозерного ячменю та чорнозерної пшениці. В господарстві вже кілька років експериментують з новими сортами. Почали вирощувати їх для власного пекарного та переробного виробництва. Однак мали наміри пропонувати таку продукцію не тільки на вітчизняному, а й закордонному ринку.

Тепер ці плани зруйновані.

А урожай достигає. І непоганий. Уже йдеться про те, що пшениця може дати в середньому до 55 - 60 центнерів з гектара. Починає набирати силу і кукурудза, яка з весни через прохолодну погоду трохи відставала від розвитку. Та є всі сподівання, що й вона не підведе, адже сягає до двох третин загального валу зернових в області.

Ріпак вже на підході. За прогнозом, його врожайність теж має бути високою. Та за нинішніх умов це не так радує, як напружує. Бо саме ріпак мав би першим піти у зерносховища. Але вони й досі повні.

Загалом зернозберігальні потужності краю не такі вже й великі. Вони сумарно сягають майже трьох мільйонів тонн. А область щорічно вирощує трохи більш як чотири мільйони тонн зернових.

За мирних умов зерносховища заповнювались і звільнялись в залежності від часу збирання різних культур. Тепер процес зупинився. Тож ще до початку жнив у господарствах думають, куди подінуть новий врожай. Не відкидають навіть такий варіант, як зберігання тієї самої кукурудзи практично просто неба - у величезних мішках. Ця технологія передбачає завантаження зерна під тиском у спеціальні поліетиленові "рукави". Закрите герметично, воно може знаходитися в них місяцями. Але це лише часткове розв'язання проблеми. Адже все вирощене не так важливо зберігати, як споживати.

На український урожай чекають у багатьох країнах. І поки наші хлібороби готуються до жнив, світ має зробити все можливе, щоб зернові потоки розпочали свій рух вітчизняними морськими портами.

Хмельницька область.