У руках дівчина тримає власноруч сплетені обереги на зап’ястя з синьо-жовтих стрічок і щиро, як може, ще по-дитячому, молиться, щоб Господь зберіг на війні українських воїнів та повернув їх додому живими.

Мама дівчинки Наталка розповідає, як її донечка вперше виготовила оберіг для свого сусіда Славіка. А потім, коли той сказав, що її оберіг дуже сподобався іншим захисникам, стала виготовляти і для них. Загалом же дівчинка сплела та передала воїнам на передову понад шість десятків таких оберегів.

Про дівчинку в соціальній мережі розповіла її сусідка Наталія Кіндіченко. Саме для її чоловіка Анюта вперше і виготовила оберіг зі стрічок кольору неба та золотого пшеничного колосся.

Про напрочуд скромну та світлу дівчинку гарно відгукуються і вчителі, які займаються з нею індивідуально. Маючи надзвичайно добре серце і щиру душу, дівчинка дуже хоче, щоб у країні настав мир. Вона переконана, що Україна обов’язково переможе у цій несправедливій війні. Тож і робить для цього все, що може.

Розумію, що моє запитання не зовсім тактовне, та все ж ставлю його: «Ти плачеш, коли бачиш, як зрівнюють із землею українські міста, як гинуть люди?» У відповідь Анюта притискає до себе порожню гільзу з двома вузликами власного оберегу (який їй уже повернули з війни) й, опускаючи очі, каже: «Ні, я просто сідаю плести нові обереги...»

А мама додає: «Над кожним вона читає «Отче наш» і молиться своїми словами, щоб Господь захистив воїнів, та кропить свяченою водичкою».

Аня нездужає з дитинства. Хвороба нирок підірвала її здоров’я та здоров’я її старшого братика Максима. Щотижня, їдучи з ним до Кропивницького на гемодіаліз, вона разом із мамою заходить до магазину, де за власні заощадження купує стрічки для виготовлення оберегів.

Дуже гарно відгукується про юну волонтерку її вчителька Наталія Андріяш: «При спілкуванні з Анею одразу вражає її надзвичайна скромність і якась, не за віком, урівноваженість. Дівчинка дуже вихована, ввічлива, зростає в гарній родині, змалку оточена увагою люблячих батьків та бабусі, колишнього педагога. В Анютки є великий дар — її чуйне серце. Тепла цього маленького дитячого серця вистачає не лише для батьків і братика, а й на домашніх улюбленців. А ще дівчинка добрими захопленими очима дивиться на довколишній світ навіть попри те, що він, цей світ, не завжди буває таким уже милосердним до неї...»

Є в Анюти ще один чудовий талант — вона гарно, залюбки і досхочу малює. Її роботи у звичайному учнівському блокноті дуже майстерні. Для них юна мисткиня використовує і вміло поєднує яскраві кольори. Дивовижні образи народжуються десь глибоко в її душі і багатій дитячій фантазії. Хтозна, може, колись побачимо Анютчині картини в якійсь знаній галереї, а біля них — юрби поціновувачів живопису.

А ще дівчина дуже любить тварин: у неї вдома живуть равлик, собака Аста та папуга Паляниця.

Тож нікого не дивує те, що Аня виготовляє браслети-обереги для наших захисників. Навпаки — пазли, як кажуть, склалися. Адже добра душа, творча натура просто не могла в такий нелегкий час залишатися осторонь і не знайти застосування своїм почуттям і умінням. І чомусь віриться, що суворі чоловіки на передовій, яким дістануться Анютчині браслетики, неодмінно відчують тепло маленького серця й силу щирої дитячої молитви.

Триває війна... І вона болить кожному українцю. Це страх і біль кожного. Але ще є маленькі Люди з великими серцями — наші юні обереги...

Олена КОМІСАРЕНКО.
Фото автора.