Як сказав би один із наших філософів-політиків: «Оцените красоту... качелей!
«И веселые качели начинают свой разбег
только небо, только ветер только радость впереди...».
Красиво! Дух захоплює... І що ж, вітер змінився, небо перевернулося і наша гойдалка летить уже в бік... «крємльовской йолкі»...
Про те, що можна зірватися з гойдалки і впасти на «йолку» своїм веселим місцем, схоже, ніхто з філософів не думає. Бо немає таких слів у дитячій пісеньці! І невтямки, що вже давно закінчилося дитинство і нам співатимуть пісень із дорослого репертуару... російського шансону. Тож чи гойдатися, чи далі мугикати під ніс у своїй хаті скраю... «вєтєр сєвєрний», вирішувати нам, дорослим... дітям!
