Це була надзвичайна людина. Старший у родині із восьми дітей (троє братів і п’ятеро сестер), Василь Поп велику частину свого життя і зусиль присвятив тому, аби всі вони здобули вищу освіту.
Дружив з багатьма класиками української літератури ХХ століття, був вихователем цілої плеяди відомих закарпатців, зокрема Шевченківських лауреатів — Петра Скунця, Дмитра Креміня, Петра Мідянки, а також доклав руку до входження у літературу Василя Густі, Андрія Дурунди, Лідії Повх і десятків інших.
Адже довгі десятиліття керував літстудією університету імені Юрія Гойди і завідував кафедрою української літератури. Завдяки йому виведені з небуття імена Зореслава, Дмитра Поповича, Юрія Станинця... Він зробив усе, аби у 1950—1990-ті роки імена талановитих закарпатських письменників ставали відомі в Україні і за її межами...
Переліченого достатньо, аби сучасники високо цінували зроблене Василем Попом. І так є. У Народному літературному музеї Закарпаття відбулося урочисте вшанування творчості світлої пам’яті Василя Попа — колишнього багаторічного очільника обласного письменницького осередку.
Ужгород.
Фото прес-служби Закарпатської облради
