Її знає й пам’ятає величний Софійський собор, один з небагатьох вцілілих храмів Русі, – символ нашої тисячолітньої Держави і свідок усіх битв, що відбувалися під його стінами за спадок Святослава Хороброго, Володимира Великого, Ярослава Мудрого.
Про те, як претензії Залісся – земель у міжріччі Москви і Оки, з часом об’єднаних Іваном III навколо московського князівства, і самого князівства/московського царства, російської імперії, проголошеної у 1721 році Петром I, на великий Київ переростали у кровопролиття, розповідає виставковий проект «Російсько-українські війни XII-XXI ст.: свідчення Святої Софії», розгорнутий у Національному заповіднику «Софія Київська».
Кандидат історичних наук, завідувач Софійського музею Ігор Нетудихаткін зазначає, що численні російсько-українські протистояння відбилися у пам’яті собору – знайшли відображення у графіті, віддзеркалилися у монументальному живописі.
«Очі Богородиці-Оранти бачили перше «24 лютого» в історії України – пограбування Києва, яке вчинив «перший великорос», князь Андрій Боголюбський у 1169 році», – наголошують історики.
На стендах розміщена інформація про захоплення і розорення міста армією найманців, зібраною Володимиро-Суздальським правителем, про те, як «грабували вони два дні весь город – Поділ, і Гору, і монастирі, і Софію, і Десятинну Богородицю. І не було помилування нікому і нізвідки: церкви горіли, християн вбивали, а інших в’язали, дружин вели в полон, силоміць розлучаючи з чоловіками їх, діти ридали, дивлячись на матерів своїх. І узяли вони майна множина, і церкви оголили від ікон, і книг, і риз, і дзвони з церков познімали».
Виставковий проект знайомить відвідувачів з інформацією й про інші епохи й війни, розв’язані агресивною північною сусідкою на українській землі, розповідає про всі «24 лютого» в історії нашої держави.
«Під склепіннями тисячолітнього храму збереглася уречевлена пам’ять не тільки про першу навалу «великоросів», а й про переможних українських лицарів, які віками йшли у бій проти московитів під знаменами князя Костянтина Івановича Острозького, короля Стефана Баторія, гетьманів Петра Конашевича-Сагайдачного, Івана Виговського, Івана Мазепи, Пилипа Орлика...
Свята Софія розповідає й про вимір гасла «Слава Україні!» з точки зору церкви, привідкриває завісу таємниці пророцтва Михайла Грушевського, виголошеного ним перед Богородицею Орантою», – зазначає на своїй сторінці у Фейсбуці доктор історичних наук, заступник генерального директора з наукової роботи заповідника Вячеслав Корнієнко.
Реалізація унікального проекту відбулася завдяки співпраці Національного заповідника «Софія Київська», Польського Інституту у Києві / Instytut Polski w Kijowie, Національної академії СБУ з бійцями та командуванням 114-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Тож своєрідним містком між звитяжним минулим і героїкою сьогодення стала церемонія нагородження бійців бригади, які у перший день битви за Київ взяли у руки зброю і зупинили наступ ворожих танків (на знімку). Заступник командира бригади полковник Андрій Клопов вручив, зокрема, відзнаки батькові і сину Ігорю та Назарію Назаровим – за знищення ворожої техніки в Дмитрівці, кулеметнику Андрію Маслу – за збиту крилату ракету, що летіла на місто.
Директор Польського інституту в Києві Роберт Чижевський, який взяв участь у церемонії, зазначив: «Не знати, скільки ще триватиме ця війна, але війну за душі ви вже виграли». Він також зауважив, що для України дата 24 лютого 2022 року буде однією з найважливіших у новітній історії, бо це день, коли дуже багато українців перемогли у собі малоросіян.
«Київ не першу сотню років потерпає від «братньої любові» сусідів. Цього разу ми зупинили росіян на підступах до столиці, те саме наловчилися робити з їхніми повітряними загрозами. Тисячоліття протистояння нас переконує в одному – Перемогою України може бути лише знищена імперія, що покладе край її спробам знищити нас», – зазначають у бригаді. І додають: «Софія обов’язково стане свідком і нашої сучасної Перемоги!
У нас найкращі у світі воїни!».
Відвідати виставку можна за вхідним квитком до Софійського собору.
Фото зі сторінки у Фейсбуці Вячеслава Корнієнка та з відкритих джерел.
