Юлії Мороз (на знімку) з Тростянця, що на Сумщині, вісімнадцять. Закінчила вище профучилище за фахом кухаря. Їй змалку подобалося експериментувати з тістом, вигадувати власні рецепти. Вправно випікає чебуреки, рулети, пиріжки з різною начинкою, здобу... Спершу робила смаколики тільки для домашніх, насамперед для молодшої сестрички, а потім стала пригощати бабусиних подруг та самотніх стареньких сусідок. До останніх пройнялася особливою турботою: не тільки частувала, а й разом із подругами розраджувала самодіяльними концертами.

...Страшні дні рашистської окупації припали на кінець лютого та березень 2022 року. Дівчина разом із рідними переховувалася у підвалі, бо їхня Вишнева вулиця потрапила чи не в епіцентр бойових дій. Якось за малим не позбулися рідного дому — снаряд пролетів поруч, через город, а інший поцілив у сусідську хату, й осколки розлетілися увсебіч, пробивши й стіну їхньої оселі. Юля тоді, інтуїтивно відчувши небезпеку, штовхнула на підлогу сестричку й двоюрідного братика, який переховувався у них разом із мамою, ще й собою прикрила дітей. Так усім урятувала життя. Тепер той уламок проклятого залізяччя залишився на згадку.

Було непросто виживати під ворогом, але родина мала запаси продуктів і навіть ділилася консервацією з сусідами. У хвилини певного затишшя Юля разом із мамою, Наталією Юріївною, пекли хліб. І не тільки для себе. Дівчина, мужності якій не позичати, потім розносила буханці й тим, хто особливо потребував.

А коли наші захисники визволили Тростянець, Юля Мороз подалася у волонтери. На прохання воїнів на багатті варила гарячі страви, за якими ті особливо скучили. Один із визволителів заявив, що не любить суп із рисом. «А ти скуштуй!» — наполягла юнка. Спробував — і з’їв три повні миски під гучний регіт товаришів.

Нині Юля продовжує добру справу, допомагає людям тим, що вміє найкраще, — готує смачну їжу. Періодично випікає по 4-5 жаровень рулетів чи пиріжків із картоплею, капустою, яблуками, повидлом — з усім, що заготовлено власними руками. Пиріжки від щирого серця роздає сусідам. Борошно купує за власні кошти, використовує те, що родина отримала з гуманітарною допомогою.

Навіть перебої з електроенергією не заважають юній кулінарці займатися улюбленою справою: пече почергово то в газовій, то в електричній духовці. А ліпити може і при свічках чи ліхтарику.

...Якось на блокпості Юля познайомилась з хлопцем, задружили. Тепер Олександр служить у війську, а вона чекає на нього з війни, щовечора молячись за його й інших воїнів життя та здоров’я. А ще пише вірші, які присвячує коханому.

Дівчина щиро вірить у нашу святу Перемогу й наближає її так, як уміє.