Проте прикра випадковість могла звести нанівець старання лікарів і пацієнтів. Ця історія має щасливий кінець. Розповів про неї на своїй сторінці у Фейсбуці хірург-трансплантолог Волинської обласної клінічної лікарні Михайло Загрійчук.
«Це історія про кохання, самопожертву, нашу командну роботу на межі можливостей, розпач і адреналін, та про віру в диво! — пише відомий на Волині хірург. — Вісім років Сергій Повх із містечка Ратне провів на гемодіалізі. «Ви консультували у нас пацієнтів, але я не встиг тоді. Можна до вас приїхати?» — почув у слухавці притишений чоловічий голос. Уже через два тижні у нашій лікарні ми пересадили йому нирку від дружини Тетяни. Все складалось ідеально!
Пересадка минула настільки гладко, що хтось в операційній порівняв її з апендицитом! Вони лежали поряд у реанімації, уже відійшли від наркозу і вірили, що все позаду! Вірили і ми, адже нирка активно давала сечу і всі показники були стабільні! Як кажуть, ситуація штатна. Але наша робота, на жаль, не завжди про ідеальні історії! Бувають ускладнення, які від тебе не залежать, але перетворюють усе на суцільний жах...
Через чотири години після операції у Сергія різко пропала сеча. Ніколи не забуду нічний дзвінок від моєї колеги, яка тоді чергувала: «У нас біда, в нирці нема кровотоку, я викликаю всіх. Коли ви будете?!». Мало хто з нас пам’ятає, як діставався в лікарню. Думки були одні: чи встигнемо?
Уже за півгодини ми повторно дістали пересаджену нирку, в операційній панувала гнітюча тиша, і лише наркозний апарат порушував її. Нирка була фактично без ознак життя, в артерії була бляшка, яка відірвалась десь згори і повністю її перекрила!..
Описати, що вся команда пережила в той момент, неможливо. За лічені хвилини відмили нирку, перешили артерію, але в очах кожного читався розпач та сльози! Я тримав нирку в руках, а всі дивились на неї і, здавалося, молились! Тишу в операційній порушила нянечка, вона буквально закричала: «Дивіться, сеча з’явилась! Слава Богу!».
Сьогодні, коли ми виписували подружжя Повх з ідеальною функцією нирки і з хорошими аналізами, дружина пацієнта Таня подивилась на мене і сказала: «Це щастя, любов і віра в Бога! Я це зрозуміла тоді, коли лежала в реанімації і бачила, як Сергія забирають на повторну операцію!».
А я дивився на них і думав: як добре, що все закінчилось щасливо, що вся наша команда — це насамперед про самопожертву заради інших. А ще про те, що за статистикою медики не просто так живуть набагато менше... Але це вже інша історія».
Волинська область.
На знімку: Сергій і Тетяна Повх разом зі своїм рятівником.
Фото з відкритих джерел.
