Однак вартість у 150 — 220 гривень за кілограм сала для багатьох надто висока, тому дедалі частіше купують його не кілограмами, а по 300 — 400 грамів.
Зібране продати дедалі складніше...
Ще у першій декаді вересня в управлінні агропромислового розвитку та земельних відносин Хмельницької ОВА повідомили про завершення обмолоту ранніх зернових та ріпаку. Повністю була зібрана озима пшениця, вал якої сягнув майже півтора мільйона тонн, а середня урожайність — 67,8 ц/га. Аграрії також зібрали 332 тис. тонн ячменю, по 59 ц/га.
А загалом разом із кукурудзою та просом уже намолотили майже два мільйони тонн за середньої урожайності 65,3 центнера з гектара, що стало найвищим показником у державі.
Однак усе це не надто тішить аграріїв, бо про їх прибутки говорити не варто, доки товар не проданий. А збути його непросто. Два роки тому, до початку широкомасштабної війни, у вересні ціни на пшеницю третього класу були у межах 7,8—8,3 тис. грн за тонну. Тепер ледь не на половину менші — 4,3—4,7 тис. грн. Але навіть за такої вартості продати врожай за межі країни вкрай складно. Тож чимало експертів схиляються до думки, чи не варто розглянути варіант збільшення внутрішнього попиту.
Зрозуміло, що просто «з’їсти» такі обсяги немає як. Приміром, в обласному управлінні агропромислового розвитку та земельних відносин наводять такі дані: для випікання річної норми хліба потреба у борошні для області становить 125 тисяч тонн. Для його виробництва треба 180 тисяч тонн зерна. А це майже на порядок менше від того, що вирощується і збирається на ланах краю. То куди дівати решту?
...а купити м’ясо — все дорожче
То, може, й справді варто розглянути варіант, коли зерно можна «конвертувати» у м’ясо та сало? І це могло б стати серйозним поштовхом для розвитку свинарства. Адже останнім часом проблеми в цій галузі також загострюються. Це вже відчули і власники тварин, і споживачі.
Тенденція на м’ясному ринку не змінюється вже тривалий час: стрімкого подорожчання ніби й немає, але майже щомісяця вартості зростають. Загалом, за даними Головного управління статистики в області, за останній рік ціни на свинину зросли на 44,4 відсотка.
Ще два місяці тому середня ціна кілограма м’яса становила 191 гривню, а нині перевищила 201 гривню. Це йдеться про найнижчі вартості. Якщо купувати окіст, шийку чи лопатку на офіційному базарі чи в супермаркеті, то потрібно додати ще 40—50 гривень.
Для людей з обмеженими доходами це вкрай дорого. Не дивно, що в багатьох родинах споживають усе менше сала і м’яса, а то й просто змушені від них відмовитись.
Причин для такого ціноутворення чимало. А найперша — рашистська агресія, котра порушила економічні закони в країні.
Але є ще одна: зменшення пропозиції на м’ясному ринку.
У хлівах поголів’я скорочується
Це може видатися дивним, адже поголів’я свиней в агроформуваннях області зростає і сягнуло 245 тисяч голів. Лише у Хмельницькому районі сільгосппідприємства утримують три чверті загальнообласного поголів’я.
Але є й інша сторона медалі. Раніше важко було уявити собі сільське подвір’я хоча б без однієї, а то й кількох свиней, то тепер чимало хлівів стоять порожніми. Статистика це підтверджує: у господарствах населення за рік кількість свиней скоротилася на 8,4 відсотка.
Не так давно кабанчик був чи не основною «валютою» для сільської родини, бо за кошти, вторговані за нього, і дітей вчили, і лікувались, і будувались, то нині вона не працює. Якщо господарі й тримають порося, то здебільшого не на продаж, а для себе. А це означає, що зі скороченням поголів’я зменшилося постачання на місцеві ринки.
Ще одна прогалина утворилась через згортання імпорту — на третину. За класичними правилами економіки, прогалину мав би заповнити вітчизняний агровиробник, запропонувавши дедалі більше своєї продукції. І ось тут якраз би й знадобилось дешеве збіжжя, яке могло йти на відгодівлю худоби.
Теоретично все це мало стати й поштовхом для переробної та харчової промисловості. І вже вона могла б поборотись за місце на світовому ринку.
Та все це досі залишається лише теорією, якій заважає втілюватись у життя ворожа агресія. І все ж, якщо країна вже говорить про післявоєнну відбудову, сценарій, коли вона експортуватиме готову продукцію, а не сировину, має бути першочерговим. Подумати про це варто вже тепер. Тим паче, якщо так складаються обставини.
Хмельницька область.
Фото автора.
