До Дня Незалежності України Освітній центр Верховної Ради України презентував спеціальну збірку історій від юних українців у межах Всеукраїнської акції єдності «Разом до Перемоги».

Аби про маленьких лицарів нації дізналося якомога більше людей, «Голос України» разом з Освітнім центром Верховної Ради України започаткував на сторінках газети рубрику «Незламні діти».

У дописах збережено стиль і правопис оригіналу. А також представлено малюнки, створені в межах всеукраїнського флешмобу «Діти України за мир».

Добрий день! Мене звати Довгань Катруся. Я — маленька волонтерка. Звісно, про себе і свої досягнення писати якось незручно. Залюбки і з легкістю написала б про когось із друзів-однокласників, але за умовами акції потрібно про себе.

Отже, як я стала маленькою волонтеркою і що роблю для наближення Великої Перемоги? Надихнули мене моя бабуся Іра та дідусь Сергій. Бабуся часто повторює: «Треба постійно допомагати своїм захисникам, щоб здолати ворогів і не годувати чужинців». Бабуся і дідусь дуже скромні і мало кому розповідають про те, скільки вони допомогли і допомагають нашим воїнам. Дідусь Сергій віддав своє авто для того, щоб з нього зробили бандеромобіль. А бабуся постійно надає фінансову допомогу на ремонт автівок для ЗСУ.

Я теж хотіла стати у нагоді. Так як дуже люблю малювати, то постійно малюю малюнки і передаю нашим військовим. Хочу, щоб малюнки мої їх розвеселили, допомогли вистояти і повернутися до рідного дому.

Разом зі своїми друзями я брала участь в акціях «Солодкий лимон» і «Смілива гривня». Довелося розбити свою скарбничку для Великої справи наближення Перемоги. Ми з бабусею носили продукти і речі у школу, привозили контейнери для фасування «Козацької» пасти. А як зраділи дівчата-волонтери, коли ми привезли для виготовлення окопних свічок три мішки бляшанок і великі пакування картону!

А ще я беру участь у творчих конкурсах і перемагаю. Декламую патріотичні вірші, співаю, граю ролі у театралізованих дійствах. Хочу, щоб усі знали: Україна не здається! Живе, бореться і вірить у Перемогу! Також я дуже люблю купувати щось смачне для наших захисників: печиво, шоколад, каву, чай, згущене молоко, консерви. Нещодавно купила сухий душ для військових, адже бувають різні складні умови.

А знаєте, що я люблю найбільше? Складати передачу. Так хочеться зробити приємне нашим захисникам. Сьогодні знову запакували посилку, яка поїде на передову. Отож, наближаймо Перемогу разом! Кожен з нас може допомогти Україні! Так робімо це, тоді День Великої Перемоги настане швидше!

Довгань Катерина — 9 років.
КЗ «Хащуватський ліцей» 
Гайворонської міської ради 
Кіровоградської області.

Усім привіт! Я — Тимур із Кривого Рогу, мені 11 років. На свій нещодавній день народження я забажав мрію про нашу Велику Перемогу та Мир. Я всього лиш дитина, але щодня намагаюся допомагати або ж долучатися до досягнення нашої Великої Перемоги! З початку повномасштабного вторгнення ми, я зі своїм молодшим братиком Глібом, багато речей, одягу, наших іграшок віддали до волонтерського штабу для переселенців та постраждалих від війни. Я познайомився та подружився з багатьма дітками-переселенцями. Ми разом граємося в різні спортивні й настільні ігри. Так я намагався їх відволікати від болючих спогадів та поганих думок.

Коли я з родиною перебував за кордоном, донатив свої кошти для наших Збройних Сил України й долучався до різних благодійних акцій. Я писав листи, створював малюнки, виготовляв обереги для наших воїнів. Коли моя родина повернулась в Україну, я почав ще наполегливіше вчитися та активно розвиватись в різних сферах, адже можливість, що надають захисники, потрібно використовувати по максимуму. Зі вдячністю ЗСУ та задля підтримки бойового духу нашої армії і оточуючих я вирішив використати всі свої можливості та вміння. Тому беру участь в різних конкурсах, змаганнях та онлайн-виступах. Кожну свою маленьку перемогу я присвячую Україні та нашим ЗСУ.

А ще я є учасником великого творчого колективу, театру естрадної пісні «Містер Норд». Мені дуже подобається виступати на сцені. В нашому Інгулецькому ПК ми записуємо кліпи, багато народних пісень, через які висловлюємо підтримку та почуття.

Кожна пісня, що лунає, — це маленька історія, яку ми переживаємо, але і заряджаємось для витримки жахіть війни. Через пісню ми і плачемо, і радіємо, але найбільше показуємо, що ми незламні, непереможні та сильні в будь-якому віці. Я щиро вірю, що все, що робить наш народ разом і кожен українець окремо, наближає Україну до довгоочікуваної Перемоги!


Сироїжко Тимур — 11 років.
Криворізька гімназія № 114, 
Дніпропетровська область, 
м. Кривий Ріг.