Саме це повинно стати моральним компасом під час формування будь-якої політики і побудови системи, що стосується військовослужбовців, ветеранів та ветеранок. На цьому наголосила голова підкомітету з питань реабілітації ветеранів Комітету Верховної Ради з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Ірина Никорак (на знімку) під час круглого столу «Реабілітація військовослужбовців та ветеранів в Україні. Сучасний стан, проблеми та виклики».
«Напрям реабілітації почав формуватися орієнтовно десять років тому, і це триває досі. Це доволі короткий період часу. Якщо подивитися на досвід балтійських країн, то вони формували реабілітаційну галузь протягом останніх 30 років і досягли значних результатів. На жаль, у нас немає стільки часу, як у країн Балтії, тож наша медична система не витримує. Власне, жодна медична система у жодній європейській країні не витримала б такого навантаження, бо не розрахована на таку кількість людей з такими важкими пораненнями і їх наслідками», — зазначила депутат, додавши, що станом на сьогодні в Україні вже нараховується майже один мільйон ветеранів, а за прогнозами Мінветеранів їх кількість може сягнути 4—5 мільйонів. А якщо розглядати це у комплексі з родинами, то цифра може бути значно більшою.
«Це величезний виклик для української медичної системи, для закладів охорони психічного здоров’я, інклюзивності наших міст та громад, толерантності та людяності й навіть наскільки ми один з одним можемо комунікувати і знаходити рішення», — сказала І. Никорак, зауваживши, що «система реабілітаційної допомоги Захисникам і Захисницям та кадрове забезпечення мають розглядатися сьогодні як складова національної безпеки». «Держава має працювати над тим, щоб забезпечити ветеранам та їхнім родинам ефективні інструменти щодо психологічної, фізіологічної, медичної реабілітації та адаптації», — констатувала вона.
Народний депутат Тетяна Циба, голова ТСК з питань правового статусу, соціальної підтримки, медичного забезпечення ветеранів війни, військовослужбовців, Захисників і Захисниць та членів їх сімей, порушила питання недостатньої кількості реабілітаційних закладів. Зокрема, у Мінсоцполітики в підпорядкуванні перебувають 7 закладів, у Мінветеранів — 5. До того ж, зазначила депутат, ці заклади дуже нерівномірно розташовані по країні.
Водночас народна обраниця наголосила на важливості наявності в реабілітаційних центрах фахівців із психологічної реабілітації. «Реабілітація має бути комплексною, і для тіла, й для душі», — сказала вона, вказавши на ще один аспект реабілітації — для людей із залежностями.
«На жаль, дуже багато людей з ПТСР, які не отримають вчасно допомогу, можуть почати вирішувати проблему доступним способом — пити, вживати наркотичні засоби тощо.
Особливо у маленьких містечках і селах, де не буде роботи з тією зарплатою, до якої люди звикли, перебуваючи у лавах ЗСУ.
Це величезна проблема, над якою нам також потрібно думати», — вважає Т. Циба.
У свою чергу народний депутат Ірина Констанкевич акцентувала увагу на розпорошеності роботи щодо ветеранської політики в різних міністерствах.
«Наприклад, Мінсоцполітики створює в кожній області центри спроможності, які надаватимуть психологічну, соціальну допомогу. Паралельно МОЗ теж працює у цьому напрямку і веде свою роботу. Мінветеранів теж планує в кожній області щось розпочати. По суті ми бачимо і кластерність, і рівномірність, але не синхронізацію», — наголосила депутат. Тож запропонувала створити комплексну довгострокову програму для підтримки ветеранів, яка б включала роботу всіх напрямків: медичного, соціального та інших сфер, дотичних до проблем ветеранів.
«Така програма забезпечила б скоординованість у діях усіх міністерств. Стабільність у фінансуванні, стратегічність бачення, комплексність та матеріальне забезпечення», — констатувала Ірина Констанкевич.
