І досі в нас залишаються певні сфери, коментувати які журналісти довіряють стовідсотково представникам лише цієї статі, фактично, ігноруючи право жінок на рівне представництво. Це стосується, наприклад, такого напряму, як наукові дослідження.

На цьому акцентували учасники експертної дискусії на тему «Гендерний вимір у матеріалах про війну і відновлення України: роль медіа», яка відбулася в «Укрінформі» за ініціативою представників Міністерства культури та інформаційної політики і громадської організації «Жінки в медіа». Під час заходу також презентували результати Дослідження присутності сексизму в онлайн-медіа та національному телемарафоні «Єдині новини», яке характеризує висвітлення в медіа теми гендерно зумовленого насильства та теми сексуального насильства, пов’язаного з війною (СНПК).

Голова Комітету Верховної Ради з питань свободи слова Ярослав Юрчишин зазначив, що аналіз двох ключових пластів поширення інформації — єдиного марафону та онлайн — медіа є особливо показовим. «Приємно, що офіційні джерела інформації дещо якісніші в питанні гендерного балансу», — зауважив він та водночас акцентував, що подальша співпраця з представниками громадськості та урядових структур дасть можливість просувати це питання для поліпшення балансу.

«Нас, як представників Верховної Ради, періодично опитують, скільки законопроектів пройшли гендерний аналіз, — розповів Ярослав Юрчишин. — На жаль, сумно казати, але це «мінімум мініморум». І найчастіше йдеться не про відсутність експертів як таких, а про те, що це питання певним чином намагаються відсунути на другий план, діяти методом продовження стереотипізації. Мовляв, під час війни це певно не те питання, яке б мало бути на пріоритетному порядку денному. Хоча насправді війна критично нічого не змінила. Як збільшувальне скло, вона просто більш гостро показала проблему».

Очільник комітету висловив сподівання, що з часом подібний зріз зроблять і для регіональних медіа. Він також зауважив, що місцевим ЗМІ не вистачає експертності у висвітленні гендерних питань. «Тому вони не беруть гострі теми, як наприклад домашнє насильство, чи сексуальні злочини. Що вже казати, якби треба було написати на тему гендерно зумовленого сексуального насильства».

Таке зауваження викликало реакцію з боку модераторки заходу, голови ГО «Жінки в медіа» Лізи Кузьменко. Вона акцентувала на тому, що представники регіональних медіа постійно приділяють час підвищенню кваліфікації.

Утім, погодилася вона, часто в маленьких реакціях одна людина поєднує багато різних посад, що не дозволяє їй заглиблюватися в якусь окрему тему. Ще однією причиною такої ситуації може бути те, що через відтік рекламного ринку регіональні редакції змушені обирати ті теми, які найбільше цікавлять аудиторію, а вони можуть бути не пов’язаними з гендерним питанням. «Це не мої слова про неготовність писати, а слова регіональних медіа», — зауважив на це Ярослав Юрчишин.

Голова комітету подякував за звіт, бо вже сам по собі він є шаленим результатом. «Це точно досягнення, бо ми розуміємо, де ми і в якому напрямку рухатися далі, — сказав він. — У травмованому суспільстві стереотипи більш заякорені. Але війна — це період, коли люди переосмислюють своє ставлення».

Урядова уповноважена з питань гендерної політики Катерина Левченко охарактеризувала звіт як «важливий, цікавий, актуальний, інноваційний, значущий та професійний». «На жаль, не часто сьогодні можна знайти дослідження, які відповідають таким критеріям», — акцентувала вона. «Результати дослідження аргументовано та верифіковано демонструють, що прийняті раніше нормативно-правові документи працюють», — сказала вона. Зокрема, передусім йдеться про Комунікаційну стратегію гендерної рівності та план заходів на її виконання. «Саме ці документи стали поштовхом до того, щоби цим проблемам приділялася більша увага», — зазначила вона.

За словами К. Левченко, із дослідження випливає, що наявність посади є більш важливою і впливовою умовою присутності в ефірі, ніж експертність. «Із чим тоді працювати? — запитує вона.— Із тим, щоб більше жінок було на посадах? Чи зі ЗМІ, щоби вони запрошували експерток». У будь-якому разі, за словами урядової уповноваженої, такі звіти є дуже важливим дороговказом. А тому необхідно, щоб подібні зрізи робилися на регулярній основі. «Для мене цей документ буде базою, — пообіцяла        К. Левченко. — Я пам’ятатиму, що в 2023 році серед експертів із будь-якої теми 83 відсотки — це чоловіки, та 17 відсотків — жінки. Мені хотілося б, щоб кожного року ця диспропорція ближче підходила до паритету». Результат такої спільної праці дозволить говорити вже не тільки про рівні права та рівні можливості, а й про рівне представлення в інформаційному просторі.