Ступивши на головний майдан країни, Петро був ошелешений неймовірністю побаченого: над майданом здійнялася величезна прозора скляна сцена, котра опиралася на загнуті догори наконечники велетенського золотого тризуба. Всі люди дивилися вгору та на численні великі монітори. У повітрі висіло очікування чогось надзвичайного. І оте почалося!
На сцену виповз гурт, попереду якого напівголі дівчатка врочисто несли великий сяючий золотом кухарський ополоник і білосніжний ковпак головного кухаря країни. Далі йшов сам кухар у білосніжному двобортному піджаку, розшитому розмаїтим українським орнаментом. Очманілий Петро впізнав співучого ректора й затамував подих. За Михайлом Михайловичем сунула Вєрка Сердючка, виблискуючи гранями бутафорської зірки на голові. Далі — почт, серед якого Петро впізнав примадонну, самого Кобзона і безліч інших знаменитостей. Урочисто засурмили й левітанівського тембру голос урочисто проголосив: «Президент України Михайло Поплавський!». Засурмило так, що закололо у вухах, і раптом впала тиша. Президент торкнувся мікрофона і заговорив:
— Haрод — во!
Потужне ревіння натовпу поглинуло все навкруги в екстазі всенародної ейфорії, ніби в руці улюбленого народом Президента був не мікрофон, а ще більш улюблена людом повна чарка головного тамади країни. Президент підняв руку і всенародний екстаз слухняно вщух.
— Розпочинаємо вранішню розпєвку країни, — кинув гасло тамада і враз розпочав:
— До-о-о-о...
— До-о-о, — загуло могутнім басом на майдані, і в цю мить за новою Конституцією фан-країни гуло на всіх заводах та фабриках, у всіх дитсадочках і школах, у військових частинах та лікарняних палатах.
— Ре-е-е, — летіло в ефірі за сімома морями в країнах, що приєдналися до заснованої за ініціативою Президента України Всесвітньої Асоціації фан-країн.
— Мі-і-і, — випромінювали у всесвіт могутні антени Центру меседжів людства позаземним цивілізаціям.
— Яке щастя, — подумав Петро, що Україна повела людство до спасіння, вперше в історії заснувавши статус фан-країни як рятівний принцип налаштування державності у своїй країні та в міжнародних відносинах. У цю мить вдарили в бубни і Вєрка Сердючка заспівала свого невмирущого хіта «Ще не вмерла Україна, якщо ми гуляєм так!»...
Від того Петро прокинувся і з радістю усвідомив, що з екрана телевізора на нього плине золота десятка Поплавського...
Мал. Костянтина КАЗАНЧЕВА.
