Індійський падишах Акбар колись повелів скликати в Палац усіх мудреців свого падишахства, щоб перевірити й переконатися -- чи справді вони мудреці чи лише видають себе за таких. Це була причина, а привід -- витлумачити й викласти коротко суть Добра й Зла, при цьому обіцяли велику винагороду тому, чиє тлумачення виявиться істиною.

Тих, хто знав істину суті Добра й Зла, прибуло так багато, що вони не тільки заповнили весь Двір, а й усю територію довкола нього в усі боки до самого обрію!

Побачивши таку велику кількість мудрих, Акбар оголосив: нагороду одержать лише ті, чиє тлумачення він сам вважатиме справжнім, а ті, чиє тлумачення вважатиме він неправильним, будуть позбавлені голови, як позбавленої розуму, і тому не потрібної.

Після другого оголошення охочих одержати нагороду залишилося лише троє.

Отож Дурість зникла, а Мудрість залишилася. Тому що три мудреці, пославшись на авторитет Магомета, витлумачили поняття Зла й Добра так, що Акбар залишився не тільки згодний, а й задоволений*.

І от історія повторилася: один Президент, чиї піддані складаються з безробітних, ледарів і шахраїв, а отже, дуже бідної держави, у якій не тільки ходять чужі гроші, а й приходять вони із чужих рук, вирішив, нарешті, розв'язати питання (яке не вирішене його попередниками), пов'язане із грішми, тому що держава -- це організм, а організм має кров, якою і є гроші в державі, а значить, можливі -- і недокрів'я, і лейкемія, що ще гірше: що потрібно робити, щоб Скарбниця одержувала всі належні їй податки, і не тільки ті, які їй нараховують і сплачують, але всі, що належать насправді?

Для вирішення питання Президент запросив усіх охочих прибути (звісно, зі своєю пропозицією) до резиденції його Адміністрації.

Уже наступного дня ті, хто побажав стати радниками, заповнили всі приміщення Адміністрації, усю Банкову, а також Лютеранську та Грушевського, і всі поперечні вулиці від Хрещатика до Шовковичної, отож Президентові довелося добиратися до себе на роботу підземною дорогою, паралельною метро.

Опинившись на роботі, Президент насамперед подивився на Банкову -- що там і як там? Побачивши, що охочих стати його радником стільки, що не видно -- ні Банкову, ні всі прилеглі, він оголосив: кожний, чия пропозиція буде слушною, стане радником, а чия виявиться інакшою -- сплатить за те, що потурбував, штраф у розмірі ста середніх зарплат.

Уже протягом тієї самої години з усіх вулиць зникли всі охочі і лише один невідомий стояв на протилежному боці Банкової й дивився на вікна будівлі.

Коли його запросили викласти свою пропозицію, він сказав:

-- Усе починається з бухгалтерій, і з них починати треба. Щоб бухгалтери думали не про інтереси свого Хазяїна, а про інтереси Держави, потрібно зробити їх усіх державними службовцями, для чого заснувати Комітет бухгалтерського обліку й звітності й усіх їх зарахувати в штат за місцем адміністративного їхнього знаходження у відповідне місцеве відділення Комітету. Зарплату їм платить їхній Хазяїн (глава не державної організації), яку перераховує в місцеве відділення Комітету, де й одержує її бухгалтер. Прийом бухгалтера на роботу і його звільнення здійснює місцеве відділення Комітету, отож відтепер бухгалтером у будь-якого підприємця є не -- його дружина, дочка, мати, теща чи коханка, а державний службовець, від нього повністю незалежний, а навпаки -- підприємець змушений зважати на бухгалтера, як государеве око. Отже, якщо організовується якась чергова крамничка, організована вона може бути тільки тоді й рахунок їй відкрито у Банку, коли в її штаті буде державний бухгалтер на підставі заяви підприємця на адресу місцевого відділення Комітету про надання йому бухгалтерських послуг.

У результаті, бухгалтер, як державний службовець, має всі пільги державного службовця до пенсійних включно й, отже, працюватиме за страх і за совість одночасно, тому що, будучи одного разу звільненим і обов'язково притягнутим одночасно до судової відповідальності, назавжди залишиться непридатним для роботи на посаді бухгалтера. Отож надасть перевагу службі державі з реальними вигодами для себе, а не підприємцеві з його сумнівними, і тому не буде -- не обманювати державу, не обкрадати її, а виходить, усі належні державі податки будуть нараховані повністю й повністю надійдуть до Скарбниці.

Від пропозиції стати радником Вигадник відмовився.

Чому? Щоб не почали вигадувати на нього!

*Ми не викладаємо тут тлумачення понять Добра і Зла, оскільки вони достатньо витлумачені в Корані.