На сайті Міністерства освіти і науки з грудня 2011-го «висить» проект «Концепції загальнодержавної цільової соціальної програми патріотичного виховання населення на 2013—2017 роки». Чиновники, вочевидь, сподівалися на реакцію освітян і громадськості, але про таку дискусію в суспільстві авторові невідомо. Уперше, схоже, проект активно обговорили учасники Всеукраїнської науково-практичної конференції «Українське національне виховання: реалії, тенденції, перспективи», організованої Міжнародним освітнім Фондом імені Ярослава Мудрого. У полеміці в Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені І. Франка взяли участь представники 18 університетів України і багатьох зацікавлених організацій, які прийняли відповідну резолюцію.

Науковці та громадські діячі, зокрема, дійшли висновку, що проект потребує суттєвого доопрацювання, а краще — розробки нової редакції.

Учасників патріотичної акції обурило, наприклад, те, що автори недолугого, на їхню думку, документа свідомо уникали таких понять, як «український народ», «українська нація», «молодь української держави», використовуючи безлике слово «населення». У резолюції вони рекомендували профільному міністерству зробити відповідні правки і доповнити концепцію, зокрема, положеннями про національне виховання, які містяться в «Державній національній програмі «Освіта» («Україна XXІ століття») та «Національній доктрині розвитку освіти».

Спірним моментом проекту педагоги вважають те, що в його основу покладено давно відкинутий наукою принцип суб’єктно-об’єктних стосунків того, хто «виховує», і того, кого «виховують». Звідси визнання нібито вирішальної ролі держави і чиновництва у вихованні «широких мас трудящих», не беручи до уваги при цьому навіть вік «об’єкта виховання» — дитини чи дорослої людини. Цим хибним принципом визначається добір методів виховання, «критеріїв оцінки результатів» і навіть прогнози щодо нарощування з року в рік запланованої «патріотичної вихованості народу».

Виникає логічне запитання: коли «рушниця» вистрелить? Чи в планах міністерства та уряду і коли, нарешті, приймати Концепцію, яка безпомічно «зависла» на сайті МОН?

 

Дослівно

«В аксіологічному аспекті слід звернути увагу... на поняття патріотичного змісту, наприклад, «українська національна ідея», «державна незалежність України», почуття національної гордості й національної гідності», «історична пам’ять», «любов до української культури, мови», «повага до державних символів», «готовність до оборони своєї держави від ворога» тощо».