Сьогодні майже для 279 тисяч випускників пролунає останній дзвоник. «Прощання з дитинством», «Перший крок у доросле життя» — які тільки слова цього дня не почують одинадцятикласники. Їх сенс вони, щоправда, зрозуміють пізніше і ще не раз мріятимуть знову сісти за парти. Поки що ж вони просто не можуть стримати радості, що школа нарешті закінчилась. Щоправда, довго гуляти і святкувати випускникам не вдасться. Уже з понеділка у них починається естафета іспитів та тестувань...
Випрасувана форма, білі бантики та оберемки квітів. Для кожного школяра останній дзвоник — чи не найбільше свято у навчальному році. Та все ж справжні зірки дня — одинадцятикласники. На них, таких дорослих і красивих, із заздрістю дивиться малеча.
— Найбільше подобаються їхні стрічечки. Дуже хотіла б бути на їхньому місці, — зізнається другокласниця 144-го столичного ліцею імені Г. Ващенка Марія Уманська. Дівчинка хвилюється, адже сьогодні у неї дуже відповідальна роль: саме вона дасть цьогорічним випускникам ліцею останній шкільний дзвінок.
— Для мене це поки що — звичайне свято. Жодної відповідальності, принаймні зараз, не виникає. Просто є таке відчуття, ніби чогось не вистачатиме восени, — ділиться своїми переживаннями випускник ліцею Микита Заєць. Із майбутньою професією хлопець уже визначився. Навчатись планує у Національному медичному університеті імені Богомольця. — Просто подумав: чому б не піти в медицину?
Директор закладу Ірина Вікторівна Орєхова добре знає: усю відповідальність сьогоднішнього моменту випускники усвідомлять лише у вересні. Коли перший дзвоник у їхній школі лунатиме вже не для них.
— Це так завжди. Зараз вони вигукують: «Ура, школа закінчилась!» А коли приходять 1 вересня, зітхають: «Шкода, що школа закінчилась», — каже директор і переконує: для педагогів прощання з одинадцятикласниками — теж хвилюючий момент. Адже за 11 років кожен учень стає наче рідною дитиною. Тому про їхню майбутню долю тут неабияк дбають. З 10-го класу активно ведуть профорієнтаційну роботу, запрошують викладачів вузів, щоб ті розповідали про різні спеціальності, влаштовують бесіди з батьками. — Ми обов’язково цікавимось, куди діти збираються вступати. І потім дивимось, чи вдалося їм це. На сьогодні у нас 99 % випускників зараховуються на навчання саме туди, куди і планували. Цьогоріч діти, мабуть, прислухались до наших порад. І майже 40 % випуску обрали технічні спеціальності. Мода на юридичні факультети, менеджмент, маркетинг поступово згасає. Тепер перевагу надають інженерній справі.
Та ось лунає останній дзвоник, і випускники з криками «Ура!» радісно підкидають над головами підручники. Це — традиція ліцею, своєрідне прощання з навчанням. Але надовго закинути книжки усе одно не вдасться. Адже насправді все найтяжче і найважливіше після цього дзвоника для них тільки починається. Уже з понеділка стартує Державна підсумкова атестація. Далі — короткий відпочинок — випускний бал, який має відбутися 1-2 червня. І вже 3 червня розпочинається зовнішнє незалежне оцінювання. А там на горизонті — і змагання за студентський квиток.
Але сьогодні випускники святкують. «Мені понад усе хочеться, щоб вони запам’ятали: ким би не став, яку б посаду не обіймав, головне — завжди залишатися людиною. Як казав відомий український письменник Олесь Гончар, собор повинен бути в душі кожного із нас!» — з такими напутніми словами звернулася до одинадцятикласників Ірина Орєхова.
