Боротьба з усіма формами расизму та дискримінації має стати першочерговим обов’язком держави. Про це йшлося під час міжнародної конференції «Рівність і недискримінація: прогрес у реалізації законодавства та політики» в секретаріаті Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Голова Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Валерій Пацкан (фракція «УДАР») відзначив, що норми українських законів, які гарантують рівність і недискримінацію, є значною мірою декларативними. Фактично відсутні реальні важелі впливу на порушників, а прояви дискримінації в Україні практично не караються. Тоді як зобов’язання боротьби з усіма формами расизму та дискримінації, а також із ксенофобією та нетерпимістю закріплені у багатьох міжнародних актах, до яких приєдналася й наша держава.
Нині на розгляді в комітеті перебуває проект закону «Про посилення відповідальності за дискримінацію за расовою, національною чи етнічною належністю». А в проекті Трудового кодексу України закріплено недопущення дискримінації під час роботи та право особам, які зазнали такої дискримінації, на звернення до суду для визнання факту дискримінації, її усунення та відшкодування заподіяної шкоди.
Однак деякі зміни до Закону «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» викликають несприйняття у значної кількості членів нашого суспільства. Передусім норма про заборону дискримінації у трудових відносинах через сексуальну орієнтацію. Категорично негативною щодо цього є і позиція релігійних громад. Водночас ухвалення цього закону є необхідним у рамках прийняття пакета євроінтеграційних законів.
«Комітет з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин працюватиме і над формуванням законодавства, яке дозволить поліпшити ситуацію стосовно депортованих осіб, забезпечення прав представників національних меншин, мігрантів та осіб, які звернулися за отриманням притулку, та біженців, — зазначив В. Пацкан.
