«Сині комірці» стають дедалі привабливішими». Під такою назвою вийшла стаття («Голос України» від 27.04.2013), якою започатковано серію матеріалів про досвід і проблеми галузі професійно-технічної освіти, працевлаштування випускників ПТНЗ, профорієнтаційну роботу серед молоді тощо. Голова Верховної Ради України Володимир Рибак на нещодавній зустрічі з керівниками столичних закладів ПТО, зокрема, оприлюднив своє бачення розв’язання першочергових завдань галузі. У регіонах активно долучилися до справи підвищення іміджу робітничих професій. У черговій публікації розповідається про те, як це роблять на Херсонщині.
У майстернях Вищого професійного училища №2 (Херсон) виробляють меблі на всі смаки, займаються різьбленням по м’якому каменю, виготовляють гіпсокартонні та металеві конструкції, ремонтують машини і для себе, і для замовників, яких у ВПУ більше, ніж в якій-небудь приватній компанії. Ритм життя тут досить інтенсивний, і навіть не можна повірити, що ще якихось два десятки років тому тодішнє ПТУ опинилося на межі закриття, а його майстрам по півроку не платили зарплату. Тоді воно готувало поповнення для великого тресту «Херсонпромбуд», який зводив багатоповерхове житло цілими мікрорайонами. Трест луснув, а в училищі почали вивчати нові віяння й вимоги нових роботодавців. Незабаром трудовий колектив знайшов на цьому ринку свою нішу і чудово в неї вписався.
— Останніми десятиліттями будівельники беруться за будь-які замовлення, починаючи від ремонту об’єктів до зведення будинків. І в якості робочих їм потрібні фахівці, що вміють і стінку оштукатурити, і гіпсокартонну стелю змонтувати, і плитку покласти. От ми й взяли курс на підготовку таких універсалів, котрі володіють трьома-чотирма професіями. З’явився попит на монтаж гіпсокартонних конструкцій — відкрили відповідну спеціальність. Виникли приватні фірми, що просувають нові технології — відкрили два навчально-практичні центри. Вони обійшлися більш як у сто тисяч гривень, половину фінансування внесли наші партнери, — розповідає заступник директора ВПУ-2 Світлана Король. — Якщо коротенько, то завдання перед нами стоїть таке: випускник училища повинен уміти, за потреби, своїми руками побудувати собі будинок. Таких універсалів фірми охоче запрошують на практику й на роботу. Наприклад, у нинішньому році ВПУ-2 готує випуск 151 робітника, і на всіх чекають вакансії.
Без нової техніки не обійтися
— Техніка для виробничого навчання за останні десять років у нас оновлювалася понад десять разів. Це економічно виправдана необхідність. Роботодавці вимагають уміння володіти новітніми інструментами. На практику учні виходять, маючи повний комплект — від драбини до перфоратора. За його використання до заробітку хлопців доплачують десять відсотків, які йдуть в касу училища, — розкриває секрет старший майстер Григорій Соколов. — Ось нещодавно тільки на п’ять тисяч гривень замовили малярських щіток і міксерів для підготовки будівельних сумішей. Хоча аж ніяк не все нам по кишені: бульдозери й трактори використовуємо ще радянського виробництва.
В училищі №2 дуже цінують майстрів із власною творчою жилкою, знанням унікальних ремесел і вмінням прищепити учням любов до них. Лише кілька років тому, приміром, прийшов сюди досвідчений бригадир-будівельник Віктор Трусій, котрий володіє рідкісним умінням художнього різьблення по каменю. Майстер виробничого навчання одержав каменерізну майстерню, де під його наглядом зі шматків вапняку народжуються справжні шедеври — колони, елементи декору, який навіть фасаду стандартної багатоповерхівки надає вигляду казкового палацу.
Готуємо офіціантів, а попит на токарів
На жаль, аж ніяк не кожний керівник професійно-технічного училища у нас має талант знаходити й домовлятися з роботодавцями. Та й держава з місцевою владою не стимулюють відкриття нових, більш затребуваних спеціальностей, не модернізують бази для підготовки наявних. Звідси й результат: одержавши диплом, випускники ПТУ переступають не поріг прохідної підприємства, а «біржі праці».
«Наше училище готує швачок, слюсарів з ремонту автомобілів, трактористів. У навчанні, на жаль, ми використовуємо техніку 80-х. Тим часом успішні сільгосппідприємства давно обзавелися сучасними агрегатами. Ми маємо гостру потребу в новій навчальній техніці», — каже директор найбільшого в Цюрупинському районі професійного ліцею Ольга Хайдарова.
Самі з вусами
Керівники підприємств регіону давно дійшли висновку: потенціалу місцевих ПТУ вочевидь недостатньо для підготовки кадрів необхідного рівня. Тому на підприємствах активізувався процес створення власних навчальних центрів. Створено такий і на Херсонському суднобудівному заводі. Це приватне підприємство, де вміють рахувати гроші. Але на розвиток центру їх не шкодують, тому що засвоїли нехитру істину: простіше добре вивчити фахівця, ніж переучувати недотепу.
— Кадри для ХСЗ багато десятиліть готувало державне ПТУ-5, нині перетворене на Професійний суднобудівний ліцей. Його учнів і тепер щорічно направляють до нас на виробничу практику. У бесіді з ними зрозумів, що для чотирьох з десяти хлопців важлива не робота, а можливість вчитися за державний кошт, одержуючи стипендію та інші пільги. Торік із ПСЛ до нас на роботу прийшло понад сто випускників, а потреба — вісімсот зварників, складальників, суднових добудовників і трубопровідників. Тому тепер триває їхня перепідготовка у власному навчальному центрі, — каже фахівець ХСЗ з персоналу Олег Поспелко.
Херсонська область.
Фото автора.
Факт
За даними обласного центру зайнятості, торік на обліку перебували 564 такі фахівці, а з початку 2013-го — 187. Маємо дисбаланс між попитом та пропозицією на ринку праці: серед безробітних — трактористи, кухарі, офіціанти, оператори комп’ютерного набору, художники-оформлювачі. А підприємства подали в центр 2100 заявок на кваліфікованих електрозварників, суднових добудовників, трубопровідників, слюсарів-інструментальників і токарів.
На знімку: майстер Віктор Трусій викладає учню Олександру Пасльону основи каменерізного мистецтва під час занять у Вищому професійному училищі №2 Херсона.
Вправно працює з гіпсокартоном третьокурсник ВПУ-2 Сергій Фомін.
