Після розпаду СРСР Україна й Росія йдуть своїми шляхами, однак педагогічні школи й системи освіти обох країн розвиваються схожим чином та й проблеми в них ті самі. І вони зовсім не в тому, що ми не встигаємо «напхати» бідні голівоньки школярів необхідними у стрімко мінливому світі знаннями, вважає легендарний педагог, психолог і письменник Шалва Амонашвілі (на знімку).
Під час тривалої поїздки нашою країною він бачив багато навчальних закладів, спілкувався на творчих семінарах із сотнями вчителів із числа переконаних прихильників ідеї гуманної педагогіки. На зустрічах із ними в Херсоні академік із тривогою вказував на «перекоси» освітньої реформи і в Україні, і в Росії.
«Із дев’ятого класу для учня настає пора громадянського становлення. Той-таки дванадцятий клас, необхідність якого обговорюють, потрібен, щоб дитина відбулась як особистість, а не механічно готувалася до тестування. А ми робимо з дитини людину, спрямовану до вузу», — з гіркотою констатував Шалва Амонашвілі.
Нарікає Шалва Олександрович і на закостенілість вузівської підготовки педагогів, підхід до якої змінився тільки формально. У ньому немає того устремління в майбутнє, якого чекає суспільство, впевнений автор актуальної праці «Школа життя», що стала настільною книжкою небайдужого до своєї місії вчителя.
«Нинішні вузи випускають молодих учителів зі старими поглядами, — вважає педагог. — Дітям світла потрібні вчителі світла. Нині час для вчителя стати героєм духу. Головна перешкода для педагога — відсталість мислення, яка заважає йому перемогти самого себе». Шалва Олександрович із симпатією розповідав про нові професійні досягнення молодих колег, зокрема, про вчительку з Артемовська Вікторію Барк, яка написала книжку «Біологія мовою серця». Академік назвав її «прекрасною». А такий комплімент із уст визнаного метра, погодьтеся, багато важить.
Херсон.
Фото автора.
