Гуртожиток — начебто держава зі своїми правилами, законами й традиціями. Саме тут минають незабутні роки юності. Найчастіше саме тут студенти знаходять вірних друзів, другі половинки, пізнають усі тяготи самостійного життя.

 

«Голос України» попросив поділитися враженнями про життя в гуртожитку. Відгукуюся експрес-інтерв’ю зі студентами донецьких вишів.

Ірина Шевцова, четвертокурсниця національного університету:

— Ніколи не думала, що зможу жити в такому місці. Як і багато хто, вважала гуртожиток Богом забутим кутком, у якому до проживання пристосовані тільки таргани. Але живу тут уже четвертий рік і не скаржуся. До слова, не бачила ні комах, ні розбитих пляшок, ні використаних шприців. За чистотою суворо стежать прибиральниці (на кожному із чотирнадцяти поверхів — своя чергова). Ми, як свідомі й сумлінні мешканці, намагаємося не смітити, берегти казенне майно. Правда, техніка у нас ще та: старенькі рукомийники, малопотужні електроплити... Щодо дисципліни й тиші, то багато в чому це залежить від самих студентів, від їхнього виховання. Буває, звичайно, і погаласуємо, але яка ж молодість без гулянок!..

Вікторія Гобр, студентка другого курсу національного медичного університету:

— Я шокована. Скрип дверей, що доводить до жаху, величезні щілини у вікнах, дорадянського періоду обдерті вбиральні, іржаві труби, що постійно течуть. Від одного вигляду тарганів, що бігають по коридору, зомліваєш. Улітку всі ці пристрасті пережити ще вдається, але з приходом зими наступає льодовиковий період: у кімнатах холодно, з вікон дме. Порятунку немає. Невільно нудьгуєш за домашнім комфортом й теплим рідним ліжком.

Анастасія Лакиза, третьокурсниця національного технічного університету:

— Живу в гуртожитку №6. Його вважають найкращим. По-перше, у нас блокова система — в одному блоці кімнати (на дві й чотири людини) і туалет. Не влаштовує те, що в гуртожитку постійно накопичується сміття. Протягом доби студенти виносять пакети в прольоти між поверхами. І тільки вранці чергові або технічки забирають. За вихідні, коли персонал не працює, виростають «маленькі гори» з неприємним запахом! Не раз доводилося боротися з комахами в кімнатах. Гуртожиток, звичайно, опалюється, але чи то через економію, чи то система стара, — у кімнатах холодно. Бувають перебої з гарячою водою.

Скільки людей, стільки й думок. Але, ми, студенти, — народ не вибагливий! Звичайно, глибоко в душі жевріє надія, що умови згодом для всіх стануть комфортніші.

Марина СОКОЛЕНКО, студентка.

Донецьк.