Другий рік не можуть знайти відповідь на це запитання у селі Михайлівка. Після зняття побоїв на тілі четвертокласника у ситуацію втрутилися правоохоронці.

Підслуховують під дверима

— Дійшло до того, що я із заступниками по черзі підслуховуємо під дверима четвертого класу, щоб дізнатися, що там насправді діється, —каже директор закладу Тетяна Заєць. — Я на посаді з початку минулого навчального року. Раніше працювала завучем. Тоді не могли знайти причину конфліктної ситуації у класі, не знаходимо й тепер. Батьки Руслана Капітанського стверджують, що їхнього сина б’є вчитель Недибалюк і вимагають звільнити його. Віктор Володимирович категорично заперечує. Одна з однокласниць пояснила, що сам хлопчик... лупить наставника. І додала: «А вчитель йому у відповідь: «Сонечко, коли ти вже перестанеш мене бити?».

Захищають колегу заступник директора з виховної роботи Світлана Колесник, практичний психолог Наталія Морозюк та соціальний педагог Наталія Липко. Зізнаються, що з’ясувати причину конфлікту їм також не вдалося. Але винними вважають Капітанських.

— Пропонували батькам перевести Руслана у сусідню школу, — каже Світлана Колесник. — Вони не погоджуються. Відхилили і пропозицію навчати хлопця за індивідуальною програмою. Наполягають на звільненні вчителя.

Ситуацію в четвертому класі обговорювали на педагогічних радах, у виконкомі сільради. Учасники зібрань стверджують, що батьки мало приділяють уваги синові (їздять на заробітки в столицю), а цапом відбувайлом роблять Недибалюка.

Боїться йти до школи

У грудні Руслан майже тиждень не ходив на заняття. «Дитина боїться вчителя, — каже його мама Антоніна. — Як нам бути? Ми ходимо з ним, то я йду, то сестра. Просимося на уроки. Інколи дозволяють, інколи — ні. Тоді стоїмо під дверима».

Руслан — хлопчик мовчазний і терплячий. «Коли позаминулого року його ударили по лобі металевою лінійкою, він не зізнався, від чого слід, — згадує мама. — Іншого разу вчитель так потягнув за вухо, що воно посиніло. Тільки після цього Руслан усе розповів. Були збори. Учитель вибачався перед нами. Здавалося, все затихло. Але тільки на короткий час. Минулої осені дитину знову побили».

Хлопчик у присутності батьків, бабусі й дідуся детально розповів, як усе сталося. Назвав місце, де вчитель вдарив його по обличчю, а потім сильно штовхнув спиною до стіни. «Коли я запізнився, він не пустив мене на урок, — каже учень. — Потім вийшов за мною у коридор. Озирнувся, завів до ігрової кімнати і...» За словами Руслана, іншим разом його так штовхнули, що, падаючи, школяр перекинув вазон. Свідками були однокласники.

Після цього потерпілого завезли до лікарні, де зафіксували сліди на тілі... «Ми ходили у районний відділ освіти, але нас там навіть не вислухали, — каже Антоніна. — Тоді ми звернулись у міліцію».

Одні вихваляють, інші гудять

Зустрітися з учителем не вдалося. «Він був у школі, а потім поїхав на поховання», — пояснила директор. Присутня при розмові завуч уточнила, що похорон у сусідньому селі. «Абонент поза зоною досяжності», — чулося у телефонній слухавці.

Колеги розповіли, що у Недибалюка 33 роки педагогічного стажу. Закінчив педагогічне училище, потім заочно педінститут. Весь час працює у початкових класах. Запропонували послухати відгук про нього від колишнього учня, вчителя історії. Пан Олександр говорив про свого першого наставника тільки схвальні слова. Позитивно відгукувалися й інші педагоги. Казали, що їхню думку поділяють батьки четвертокласників.

А тим часом...

Шестеро колишніх учнів Віктора Володимировича навели приклади, коли під час навчання у молодших класах наставник дозволяв собі виховувати дітей з допомогою... рук. Мати однієї з учениць — Майя Метрополь навіть готувала на вчителя позов до суду. «Так сталося, що раптово помер мій чоловік, — каже жінка, — тому було вже не до того». Вона стверджує, що є вина вчителя в тому, що один з однокласників побив її доньку настільки, що дитина лікується вже третій рік. «Той хлопець мав відхилення у психіці. Батьки просили Недибалюка, щоб порушив питання про переведення розбишаки до спеціалізованої школи. Але він не реагував, аж поки не сталася біда. Донька залишилася калікою».

 

Шаргородський район

Вінницької області.

Фото автора.

Коментар 

 

Ірина ДОБРОВОЛЬСЬКА, сектор зв’язків з громадськістю Вінницької обласної міліції:

— Призначеною в ході розслідування судово-медичною експертизою встановлено, що Руслан отримав тілесні ушкодження легкого ступеню. На підставі цього відкрито кримінальне провадження за ч.1 ст.125 КК України (умисне легке тілесне ушкодження).

 

ДОСЛІВНО 
«А вчитель йому каже: «Сонечко, коли ти вже перестанеш мене бити?»
ДОСЛІВНО 
 
«Не можу зрозуміти, чого від мене хочуть батьки цього учня, — сказав у телефонній розмові вчитель Віктор Недибалюк. — Більше того, не знаю, чого від них можна чекати надалі. На зборах я навіть пробачення просив, але вони не відступають від свого, щоразу наполягають, щоб мене звільнили з роботи. За що? Не бив я його ні в коридорі, ні в ігровій кімнаті, ні в класі».
 
Виписка з медичної картки
 
«В ділянці лівої щоки синяк 1,5х2 см, за лівим вухом ссадина 0,8х0,4 см. Синяк в ділянці правої лопатки синьо-жовтого кольору 2,5х3,5 см. Біль в ділянці лівої лопатки. Скарги на головний біль, біль в лівій руці, шуми в лівому вусі».
«Ребром цієї лінійки вчитель бив мене по лобі», — стверджує Руслан Капітанський, поруч мати хлопця.
ДО УВАГИ МІНІСТРА
 
Різками їх, різками!
 
А чому б і ні, Дмитре Володимировичу? Ви, послідовний реформатор і знавець історії, знаєте, як у царській Росії наставляли на путь істинний недоуків за найменшу провину. Викручувати вуха, зрозуміло, у наше освічене століття не годиться (прокуратура неправильно зрозуміє), а от дозволити застосування різок (можна лінійок), гадаю, не гріх. Щоб не кортіло учням на вчителів кидатися, щоб місце знали неслухи й шанували старших. Хто їх цього навчить, якщо не школа? Не батьки ж, які у вічних мандрах у пошуку хліба насущного!..
А якщо серйозно, пане міністре, із забіяками треба щось робити. Міліція, розслідуючи подібні неподобства роками, давно натякає на те, що в чужий монастир, тобто у вотчину освіти, їй входити не з руки. Міністерство й управління на місцях теж намагаються умити руки, киваючи на правоохоронців. У підсумку діти одержують ляпаси, зуботичини й травми від вихователів, яких притягти до відповідальності так само важко, як недбайливого лікаря.
Що робити? Щоб уникнути лиха, яке сталося, приміром, на Черкащині, де після тривалих знущань над школярем той повісився? Знаю одне: глибоких реформ для зміцнення морально-психологічного клімату в навчальних закладах проводити немає потреби. Досить професійно й принципово подивитися на кадри. Щоб не було, як на Київщині, де, за заявою прокуратури, у вчителях ходять злочинці, п’яниці й сімейні дебошири...
От кого різками на публіці сікти й сікти.
«Ребром цієї лінійки вчитель бив мене по лобі», — стверджує Руслан Капітанський, поруч мати хлопця.
Іван ІЛЛЯШ.