У Донецьку розпочалося слухання у справі про вбивство чотирьох співробітниць та одного охоронця у відділенні «ПриватБанку» в грудні минулого року. Обставини злочину викликали багато запитань, адже відділення розташоване в самісінькому центрі міста, а потрапити всередину можна було лише за попереднім дзвінком.
Справа про найзухваліший в історії незалежної України напад на банк привернула чималу увагу громадськості. Якщо попереднє слухання відбувалося без присутності підсудних, то у понеділок до Ворошиловського районного суду доставили п’ятьох обвинувачуваних. Двох із них — Максима Рудичева та Сергія Ломако — слідство називає безпосередніми виконавцями. Ще двох — Віталія Демченка та Сергія Ширіна — звинувачують у незаконному виготовленні та збуті зброї. П’ятий обвинувачуваний Олександр Слива був причетний до встановлення відеонагляду в банку.
Перед початком засідання кілька осіб провели акцію на підтримку Максима Рудичева. Мати та сестра обвинувачуваного, які раніше заявляли про те, що визнання вини у затриманого «вибивали» під тиском, тримали плакати: «Мій син — не вбивця. Прошу вас справедливості» та «Мій брат невинний, прошу знайти справжнього вбивцю. Вірю в справедливість суду». Сестра обвинувачуваного Марина Садигова повторила журналістам, що вважає брата жертвою: «У справі все сумнівне, від першого до останнього абзацу». Разом із родичами Рудичева плакати тримали активісти «Об’єднання імені Богдана Хмельницького». За словами голови обласного осередку організації Людмили Музикантової, учасниками акції є люди, чиї родичі незаконно затримані або засуджені.
Лаву підсудних хороняють із особливою пильністю.
Родичі загиблих приїхали з різних міст області. До зали засідань принесли портрети вбитих із жалобними стрічками та букет червоних гвоздик (на знімку). Уперше обидві сторони — потерпіла та обвинувачувана — зустрілися в суді віч-на-віч. Але саме засідання виявилося дуже коротким: суддя оголосив про неявку трьох адвокатів. Один із захисників попередив суд письмово, що перебуває у відпустці, а причина відсутності двох інших була невідома. Представник прокуратури попросила перенести засідання. Потерпілі були категорично проти відстрочки, однак суддя оголосив про перерву до 20 серпня — оскільки стаття Кримінального кодексу, за якою проходять обвинувачувані, передбачає обов’язкову участь адвоката.
Це рішення спричинило емоційний вибух серед родичів загиблих. «Чого відкладати, вони в усьому зізналися!» — вигукував чийсь батько. «Ще треба довести, що вони винні», — парирували із протилежного боку, де сиділи родичі підсудних. Від потерпілої сторони посипалися прокльони. Люди плакали і нарікали на затягування процесу. Конвой став виводити підсудних, а родичі загиблих залишилися в залі. Декому стало зле: доводилося викликати «швидку».
«Що це таке: три адвокати не з’явилися на своє робоче місце, і через це переноситься суд, — обурювався Микола Вознюк, батько вбитої управляючої відділенням Олени Атачкіної, який приїхав із Шахтарська. — Ми вже немолоді й не можемо щоразу сюди приїздити. Знову хтось не з’явиться. У нас нерви не витримують. А зала суду! Така резонансна справа, а в залі сісти немає де, дихати нічим, мікрофонів немає, суддю не чути».
Батько розповідає, що донька загинула у 32 роки. На той час маленькій онучці Софійці виповнилося рік і п’ять місяців. «Донька ще годувала дитину груддю.. Нині вона мамою всіх підряд називає: і мене, і бабусю, і братика... Ми і так усі дуже страждаємо, а тут і суд — знущання.
Фото автора.
