Голодними не будемо, але й багато не заробимо
Попри всі труднощі нинішній рік для аграріїв Хмельниччини виявився вдалим. На початок листопада у сільгосппідприємствах краю індекс валової продукції порівняно з минулим роком становив майже 129 відсотків. Зерна, цукрових буряків, олійних культур вирощено більше. Це стосується й картоплі та плодоовочевої продукції. Виробництво молока, м’яса, яєць теж зросло. Здавалося б, такі запаси харчів хмельничанам самотужки не здолати. Отож мова мала би йти про активне розширення ринків збуту, в тому числі й закордонних. А там, де успішна торгівля — фінансове процвітання виробників. Але насправді все не так.
Прибутки залежать від гектарів, а не від врожайності
Зернові жнива ще й досі не завершені. На полях залишається майже третина від засіяних площ кукурудзи. Це майже 75 тисяч гектарів. Однак таке запізнення не викликає жодного занепокоєння. Адже практика, коли качаниста допізна залишається у полі, останніми роками стала традиційною. Саме так при допомозі сонця і приморозків власники намагаються зменшити вологу зерна, щоб менше витрачати на його сушку. Та й вартість «зберігання» у качані не порівняти з тією, що доводиться платити на зерносховищах та елеваторах. Звичайно, зимові жнива трохи знижують врожайність, але у загальному підсумку аграрії все ж виграють. Тим більше, що середня врожайність — близько 87 центнерів з гектара, а торік — лише 72. Тож є всі надії, що до загального валу зернових додасться ще майже двісті тисяч тонн. Але вже тепер загальний намолот зернових наблизився до торішньої позначки у три мільйони тонн. Тож всі підрахунки свідчать: засіки краю заповнені щедро.
Усе це збіжжя мало би перетворитись для виробників у чималі грошові надходження. А дехто, з огляду на те, що країна готова завойовувати ринки об’єднаної Європи, уже подумував і про валюту. Та з цим виявилось не все так оптимістично, як хотілося б.
У середньому за кукурудзу пропонують нині півтори тисячі гривень за тонну. За різкого зростання цін практично на всі складові виробництва цього вже малувато, щоб перекрити витрати. І навіть високі врожаї не допомагають.
Щоб проілюструвати це, спробуймо провести невеликі підрахунки на прикладі Теофіпольського району, де цьогоріч найвища врожайність качанистої — до 90 центнерів з гектара. При згаданій ціні кожен гектар має дати 13,5 тисячі гривень. А затрати при інтенсивних технологіях, а тільки такі можуть дати максимальну врожайність, добігають до десяти тисяч з гектара. Отож виробнику залишається трохи більше трьох тисяч гривень.
На перший погляд, не так вже й погано. Але нагадаймо, що мова йшла про найвищу врожайність в області. Отож решта орендарів матиме значно менше. Крім того, у виграші опиниться той, хто обробляв максимальні площі у кілька десятків тисяч гектарів. Для середнього, а тим більше дрібного виробника, такі заробітки не дають можливості успішно розвиватись далі.
Для розвитку торгівля — велика сила
Можливо, ставку потрібно робити на пшеницю? Адже ми твердо впевнені, що саме вона може стати основним джерелом грошових надходжень як для кожного виробника, так і для країни загалом.
Тут ситуація така. Вал пшениці на Хмельниччині — майже мільйон тонн. При цьому практично дві третини визначається як продовольче зерно другого та третього класу, тобто має найвищу ціну. Але, як сказав заступник голови ОДА з аграрних питань Володимир Кальніченко, майже 200 тисяч тонн із цієї частки господарства спрямували на оплату паїв за оренду землі. Тож в результаті залишилось близько 400 тисяч тонн.
Четверта частина цього запасу піде на борошно, хлібобулочні вироби і потреби харчової промисловості краю. Тобто це подоляни з’їдять самі. Отож для реалізації за межі області є 300 тисяч тонн продовольчого зерна.
Багато це чи мало? Як подивитись. Якщо в масштабах кількох окремо взятих господарств, то не так вже й погано. А якщо в масштабах держави, котра не просто позиціонує себе аграрною, а ще й розглядає зерно як основу своїх експортних поставок? Виходить, не так вже й багато.
Зрозуміло, що Хмельниччина, навіть при дуже високих цьогорічних показниках врожайності, не є визначальною в оцінці ситуації по державі. Адже низка інших областей можуть похвалитись значно вищими валовими здобутками. Однак наразі мова про те, щоб місцеві виробництва могли максимально наповнювати місцеві бюджети і сприяти розвиткові місцевих громад. А щоб добре заробляти, потрібно успішно продавати. Та, виявляється, наші пропозиції не такі вже й спокусливі.
Володимир Кальніченко відверто каже: «Як один із головних експортних продуктів наразі розглядається зерно кукурудзи. Та й те беруть не так для харчової промисловості чи навіть як фураж, а для виробництва біопалива. Тобто фактично мова йде про експорт дешевої сировини, але аж ніяк не високоякісних продуктів харчування».
Заради справедливості варто зазначити, що у липні під час розпалу жнив з області було експортовано за кордон 53 тисячі тонн зернових. В основному відправляли кукурудзу, сою, солодовий ячмінь, пшоно, просо, гречку, вику. Загалом обсяг експортних операцій зерна сягнув понад 190 мільйонів гривень. Та водночас бізнесмени Хмельниччини імпортували зернових більш як на двадцять мільйонів гривень. Купували кукурудзу та ячмінь.
Зрозуміло, що за сезонними поставками важко судити про загальний стан справ. І все ж цифри свідчать, що тільки окремим продуктам вдається пробитись на чужі ринки.
Так, за даними митної служби, подільські виробники у жовтні експортували здебільшого дари лісів та садів, поставляючи на ринки Чехії, Польщі, Швеції, Франції та Литви чорницю та ожину. Серед харчового експорту були молочна продукція, яйця, мед та газовані напої. Але не пшениця, кукурудза чи цукор. Загалом було продано понад три тисячі тонн харчів.
На підприємствах тішаться, що їм вдалось-таки прорватись на чужі торговельні прилавки. Але цього вкрай мало. Бо ця продукція є лише малою часткою на фоні того, що виробляє аграрний сектор. І ще меншою від того, що міг би виробляти.
Гори цукру самим не здолати
Цукор завжди був і залишається однією з вагомих складових сільгоспвиробництва краю. Але вже котрий рік поспіль цінові стрибки на солодку продукцію змушують говорити про проблеми галузі. Нинішній сезон мав би стати по-справжньому переможним. Якщо торік буряк сіяли на 27 тисячах гектарів, тепер «солодкі» площі розширилися практично удвічі. Та й врожайність більша — майже 520 центнерів з гектара. Отож загальне виробництво буряку для промислової переробки істотно зросло.
Оскільки переробляти його почали набагато раніше від звичних термінів, то на початок листопада вже було вироблено 170 тисяч тонн цукру. До завершення сезону цукровари сподіваються отримати ще близько двадцяти тисяч тонн.
Але й це ще не все. Потенційно область могла би суттєво наростити ці обсяги. Наразі працює п’ять переробних заводів. Але при певних капіталовкладеннях могли б відновити свою роботу ще три. Але інвестори і власники поки що не поспішають вкладати в них кошти. Головна причина — проблеми зі збутом цукру.
Дев’яносто тисяч тонн — це той максимум, що може бути спожитий областю. А цьогорічне виробництво перевищуватиме цю цифру вдвічі. Якщо врахувати, що з року в рік залишаються старі запаси, стає зрозумілим, що проблеми на внутрішньому ринку справді існують. Через це цукровари і намагаються зварити білих кристалів не більше, ніж можемо з’їсти самі. Як не приглядайся до переліку експортованих областю продуктів, там важко знайти саме цей.
Отож повертаємось все до тієї ж проблеми: куди подіти вироблене, якщо його не вдається реалізувати поза межами Хмельниччини.
Добрі господарі завжди тішаться тим, що у них все вродило на городі, і мають добрий запас на зиму. Значить, ніхто голодним не буде. Але при цьому в кожній родині ще й думають: як заробити копійчину. Бо одним хлібом насущним важко утримувати родину. Аграрна галузь теж працює так, щоб заповнити внутрішній ринок. А от успішно торгувати за його межами поки що вдається лише одиницям.
Хмельницька область.
Цифра
На початок листопада у сільськогосподарських підприємствах області, а також на підприємствах, які зберігають та переробляють зернові та олійні культури, було понад мільйон тонн зерна. Це на третину більше проти минулого року.
Підсумки
Індивідуальні господарства не відставали від агрохолдингів
Останні жнивні роботи, пов’язані зі збиранням кукурудзи, в області ще тривають. Однак Хмельниччина вже прозвітувала про те, що зібрала 3,1 мільйона тонн збіжжя. Це високий показник для краю. Зернові та зернобобові культури скошено й обмолочено на 450 тисячах гектарів. При цьому в сільськогосподарських підприємствах отримано 85 відсотків загального обсягу зерна. Найбільше його намолочено в господарствах Старокостянтинівського, Ізяславського, Волочиського, Красилівського та Кам’янець-Подільського районів, де загальний вал становить від 155 до майже 200 тисяч тонн.
Порадував і соняшник, якого отримали 93 тисячі тонн. Завдяки зростанню врожайності на 24 відсотки, вал цієї олійної культури порівняно з минулим роком збільшився на 15 відсотків. Ще вагомішим став урожай озимого та ярого ріпаку. Збирали в середньому по 34 центнери з гектара, намолотили 218 тисяч тонн. Обидва показники майже на двадцять відсотків перевищили торішні.
Не підвела й городина. Картоплі накопано півтора мільйона тонн. Хоча площі до збирання були навіть трохи менші від минулорічних, проте вища врожайність допомогла досягнути вищого валу. Щоправда, овочам не вдалось наздогнати минулорічні дані, бо вродили вони трохи гірше. Втім, на загальній ситуації це практично не позначилось.
Так само не вдалось отримати максимальних результатів і тим, хто цього сезону займався ягідництвом. Плодоягідної продукції в області виробили 148 тисяч тонн — на десять відсотків менше, ніж торік.
Від потужних сільськогосподарських підприємств не відставали і селяни, які трудились у своїх господарствах. Вирощені ними зернові становлять шосту частину від загального обсягу. А у збиранні картоплі, овочів, плодів та ягід їм немає рівних — у домашніх господарствах виробляється від 94 до 96 відсотків.
Уже тепер у всіх господарствах закладена добра основа і під майбутній урожай. Озимі на зерно і зелений корм посіяно на 313 тисячах гектарів. Посівний клин порівняно з минулим роком збільшився на тринадцять відсотків.
— Незважаючи на неспокійну ситуацію в країні, аграрії Хмельниччини виростили високі врожаї зернових, кукурудзи та цукрових буряків. Є всі передумови, щоб зібрати найбільший за останні десятиліття врожай зерна, — каже голова обласної ради Іван Гончар. — Навіть при надзвичайно складному фінансовому становищі селяни зуміли зібратися з силами, досягти вагомих показників у роботі, а при цьому ще й постійно допомагати армії, яка у важких умовах захищає цілісність і незалежність країни.
Мал. Костянтина КАЗАНЧЕВА.
