Як відомо, в ПТУ йдуть діти незаможних батьків. Їхні мами-тата сподіваються, що чадо отримає професію, почне заробляти й тим допоможе родині звести кінці з кінцями. Але, виявляється, підживлювати доводиться самі профтехучилища. Все як у школі. Держава потроху перекладає свої витрати з утримання системи ПТУ на плечі батьків і самих учнів.

За що платимо

— Мій син закінчив Цюрупинський професійний ліцей. Пішов навесні на практику, а йому кажуть: із зароблених грошей віддай шістсот гривень ліцею. Навіть за диплом 45 гривень довелося заплатити. Я заробляю небагато, виховую сина сама. Звідки взяти такі суми, і чому взагалі ми повинні фінансувати навчальні заклади? — дивується мати одного з випускників.

— Відрахування на рахунок ліцею половини коштів, зароблених на виробничій практиці, — не наша примха, а норма, врегульована постановою Кабінету Міністрів України, що діє з 2010 року. У Цюрупинську підприємства або простоюють, або реорганізовано. А дрібні приватні підприємства не дуже бажають брати на практику новачків, — парирує директор професійного ліцею Ольга Хайдарова. — Саме кошти, зароблені учнями, дають нам змогу вижити — за них оплачуємо ремонт, повірку лічильників, утримуємо гуртожиток, оздоровлюємо сиріт. Платять їх, до речі, далеко не всі: із 348 вихованців 71 — сироти й діти, чиї мами й тати позбавлені батьківських прав. Із них «внесків» не беремо. За решту суворо звітуємо.

Новачки не в пошані

За найгострішого дефіциту робочих кадрів керівники фабрик і заводів Херсонщини з великим небажанням беруть на практику молодь із ПТУ та професійних ліцеїв. За «зеленими» новачками треба наглядати, шліфувати їхні виробничі навички, та ще й платити їм 1073 гривні зарплати (мінімальний рівень).

— Із 26 професійно-технічних училищ області половина орієнтована на підготовку кадрів для промисловості і ще чотири — для будівельної галузі. За тієї плачевної ситуації, що склалася після кризи в цих сферах економіки, виробничу практику для учнів справді організувати складно. У деяких ПТУ її строки доводиться переносити або давати дозволи дирекції на те, щоб частина випускників проходила її безпосередньо на базі училища, — визнає заступник начальника обласного управління освіти і науки Віктор Меренков.

Заковика, мабуть, у тім, що держава позбавила себе неабиякої частки фінансового тягаря з утримання ПТУ, зобов’язавши роботодавців перераховувати на рахунки училищ півзарплати практикантів. Багатьом господарським структурам, особливо дрібним і середнім, немає сенсу витрачатися на підготовку вчорашнього школяра, якщо в чергах у центрах зайнятості стоять люди досвідченіші.

Директори ПТУ вважають: стимулом може бути надання податкових пільг бізнесменам, які сприяють професійній підготовці робітників і резервують для них перші в їхньому житті робочі місця. Але поки що закон про це не прийнято.

 

Херсонська область.

Коментар юриста

Норма, згідно з якою профтехучилища можуть утримувати половину заробітку своїх учнів під час проходження ними виробничої практики, в українському законодавстві справді існує.

Вона закріплена в постанові Кабінету Міністрів №992 від 7 червня 1999 року (зі змінами від 2010 року).

Варто звернути увагу на те, що таке відрахування не відбувається автоматично та не є обов’язковим, воно лише «може» здійснюватися. Кабмін не зобов’язує профтехучилища це робити, а тільки надає їм таку можливість. Зрозуміло, що, враховуючи погане фінансування відповідних навчальних закладів, вони такої «можливості» не пропускають.

Зазначена постанова №992 визначає і порядок, в якому приймається рішення про утримання половини заробітку учнів.

Пряма мова

«Питання щодо направлення п’ятдесяти відсотків заробітної плати учнів на рахунок професійно-технічного навчального закладу (...) вирішується ним разом із підприємством, де учні проходять виробниче навчання та виробничу практику, в кожному конкретному випадку з урахуванням наявності підстав та доцільності і обумовлюється в договорі(...)».

Отже, питання вирішується ПТУ та підприємством спільно, без участі учнів чи їхніх батьків та носить для них, так би мовити, «примусовий» характер. Натомість у постанові зазначено, що рішення приймається «в кожному конкретному випадку з урахуванням наявності підстав та доцільності», а отже, навчальний заклад до кожного учня повинен підходити індивідуально та залежно від його матеріального стану приймати рішення — утримувати з його заробітку половину коштів чи ні.

Радимо всім практикантам просити звільнити вас від необхідності віддавати половину свого заробітку. Будьте готові аргументувати свою фінансову не-

спроможність, довести, що хотіли б, однак просто не можете допомагати своїй «alma mater».

Ярослав ГРУЩИНСЬКИЙ.