У нас склалася ситуація, за якої вищу освіту йдуть здобувати практично всі випускники шкіл. Які мотиви? Очевидно, відмінники планують стати висококласними професіоналами у своїй галузі, займатися наукою чи практикою або ж поєднувати їх. Менш чи недостатньо успішні в навчанні вступають до вишів із кількох причин, зокрема, щоб мати диплом.
Ми не проти того, щоб усі бажаючі здобули вищу освіту, йдеться про те, щоб усе відбувалося за покликанням та здібностями.
Вивчення проблематики виявило таку закономірність — масове зростання золотих медалістів, червонодипломників і кандидатів та докторів наук. Змінювати наявні тенденції потрібно з допомогою відповідних державних програм. Слід запустити механізм інноваційного ланцюга «держава—освіта—наука—виробництво».
Власне, безконтрольність, а можливо, некомпетентність окремих державних органів влади у цій сфері сприяли зростанню числа науковців у різних галузях науки та суспільного життя, появі маси раціоналізаторських пропозицій та наукових розробок, багато з яких мають інноваційний характер. Тим часом через відсутність їх обліку, аналізу, контролю вони здебільшого не впроваджуються.
У посттоталітарний період феномен «потягу до знань» у багатьох випадках пояснювався тим, що з вищою освітою людина могла отримувати «легший кусень хліба». Свідомість нинішньої молоді практично не змінилась. Майже всі технікуми та частина професійно-технічних училищ, «підтягнувши» матеріально-технічну та методичну бази, трансформувалися в коледжі. Низка інститутів стала академіями, державними та національними університетами.
У цивілізованій державі має панувати девіз: наука — форма свідомості, форма розвитку особистості та інтелекту, а не засіб виживання і збагачення; не кузня кадрів відповідно до господарських потреб, а форма інноваційного відродження національної економіки.
Богдан АНДРУШКІВ, Наталя КИРИЧ, доктор и економічних наук, професори, завідувачі кафедр Національного технічного університету імені Івана Пулюя.
Тернопіль.
