Актуальність і затребуваність ідей підтверджується їхньою здатністю викликати резонанс у суспільстві. Власне, саме так формується майданчик для продукування суспільно значущих проектів.

Стаття професора Валентина Яблонського («Голос України» за 16.03.2012) цікава передусім тим, що полемізує зі мною, ліриком, відомий фізик.

Як стверджує опонент, Гарвардський університет — це вершина. А вершини існують для того, щоб їх підкоряти. Гарвард — це еталон вищого навчального закладу, рівня якого прагнуть досягти кращі ВНЗ світу.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка — не виняток. Стратегія його розвитку, обрана ректором Леонідом Губерським та його однодумцями, відповідає найновішим освітнім стандартам і спрямована на входження КНУ до світових рейтингів і збереження та розвиток домінуючої позиції в українському освітньому просторі.

Цілком згодна з В. Яблонським у тому, що правильно вибрана ідея, залучення до її реалізації відомих учених, необхідне фінансування і державна підтримка — це ті чинники, які здатні втілити в життя найамбітніший проект на користь та для іміджу держави. А ідея українського гуманітарного центру є саме таким.

Слід визнати об’єктивний факт, що нам складно конкурувати з іншими державами щодо розвитку економічних і технічних наук. На мою думку, занепад почався з того моменту, коли країна перестала бути ядерною. Крім того, її багатовікова бездержавність визначила тенденцію домінування саме гуманітарного простору, коли нація реалізується значною мірою у сфері духовній, культурній, а не політичній та економічній. Яскравий і незаперечний приклад — феномен Тараса Шевченка, коли бездержавна нація народила постать, здатну виразити прагнення не тільки свого народу, а й інших слов’янських націй.

У нас гуманітарна сфера залишається домінуючою. Саме через її розвиток ми прийдемо до створення в українському освітньому просторі національного Гарварду. Безперечно, лідируючі позиції вже займає КНУ імені Тараса Шевченка завдяки належній увазі гуманітаристиці та актуалізації її ідей у таких підрозділах, як Інститут філології, Інститут міжнародних відносин, філософський, юридичний, історичний факультети. Кожен із них робить свій внесок.

Директор Інституту філології професор Григорій Семенюк вважає, що місія Інституту — не лише давати фах із понад 30 мов світу, а й бути своєрідним дипломатом. Фактично кожен відділ ВНЗ працює на ідею гуманітарного центру, що може бути реалізована як національний проект. І тут Україна виступить як новатор.

Як починати діяльність національного гуманітарного центру? Насамперед з роботи кафедр як основоположних його осередків. Їхня співпраця на базі якоїсь однієї — це шлях до партнерства різних гуманітарних наук, що веде до виникнення нових спеціальностей.

Так, у нас поки що немає ресурсів для створення Кремнієвої долини чи чогось подібного до російського Сколково як наукограду. Тому для початку треба визначитися з пріоритетами гуманітаристики. Національна ідея може бути розвинена на основі гуманітарних технологій. І ця ідея вже є, вона пов’язана із відзначенням у 2014-му 200-річчя Тараса Шевченка. За тим, як Україна відзначатиме ювілей національного генія, стежитиме увесь світ. Це і стане репрезентацією її іміджу. Заходи відбуватимуться на державному рівні, тож необхідно залучити до цього всі наукові центри з вивчення творчості Поета у світі. Зокрема, Товариство імені Т. Шевченка у США.

Академік Микола Жулинський зазначає, що підвищення рівня гуманітаристики по суті своїй є дуже ефективною ідеєю. Як приклад він називає створення у Санкт-Петербурзі Гуманітарного університету, активним учасником якого став Жорес Альфьоров — лауреат Нобелівської премії у галузі фізики. Учений вважає за доцільне для актуалізації гуманітарної ідеї переглянути та реально втілювати на практиці статус національних дослідницьких університетів, де слід готувати спеціалістів, здатних до інноваційного мислення.

Україна має з’явитися на гуманітарній мапі світу, тому академік підтримує думку автора про гідне відзначення 200-річчя Тараса Шевченка. Але для досягнення цього потрібна спеціальна державна політика, яка б передбачала програму трансплантації національної культури у світовий контекст і простір. Погляньмо, як масштабно працюють Інститут Гете, Французький культурний центр та інші національні осередки, популяризуючи свої проекти, продукуючи нові гуманітарні контенти. Скажімо, поляки до святкування 200-річчя від дня народження Шопена, широко відомого у світі композитора, виділили 200 мільйонів євро. Очевидно, відзначення Шевченківського ювілею повинно відбуватися за сценарієм, головною метою якого була б саме актуалізація українських ідей.

Оксана СЛІПУШКО, професор КНУ імені Тараса Шевченка.