Уже давно доведено, що двох шкільних уроків фізкультури мало. Вони більше шкодять, ніж приносять користі. Коли дитина після одного уроку приходить на наступний через три-чотири дні, в організмі відбуваються фізіологічні зміни, які не сприяють позитивному розвитку дитини. Лише щоденні заняття фізкультурою вирішують проблему.
Відчувається байдужість державних структур до цього питання. Робляться певні спроби обмежити фізичне навантаження, відсторонити окремих учнів від фізкультури, ліквідувати контрольні нормативи.
Завдання школи — не тільки дати знання з того чи іншого предмета, а й виховати здорову людину, придатну до життя і праці. Уже стільки написано про це дисертацій, програм, що за стосами паперів загубився той, заради кого вони писалися — людина. Реакція — байдужість суспільства до занять фізкультурою та спортом.
У районі парку імені Т. Шевченка і стадіону «Буковина» проживає кілька десятків тисяч людей, а вранці на бігових доріжках можна зустріти одиниці. Дійшло до того, що в медичному університеті закрили одну з найкращих у місті кафедр фізичного виховання, а заняття на всіх курсах, окрім першого і другого, взагалі скасували.
Фізична культура в будь-якому суспільстві є частиною загальної культури. Уникати фізкультури або не розуміти її ролі може особа з обмеженим світоглядом. Але у нашій державі в постійних політичних змаганнях державникам не до проблем загартування. Все пущено на самоплив. У школі не ведеться позакласна робота, ліквідовано посади інструкторів зі спорту в ЖЕКах, на підприємствах, при сільських радах. Більшість спортивних секцій стали платними.
Давно забули про спортивно-масові заходи у вихідні. Тепер практично залишилися лише ті нещасні два уроки фізкультури, навколо яких ведеться найбільша і вкрай непрофесійна полеміка.
Василь ПАЛАГНЮК, голова обласної ради ветеранів фізичної культури і спорту.
Чернівці.
