Так вважає голова підкомітету з питань судоустрою і статусу суддів Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя Дмитро Шпенов (на знімку).

— Дмитре Юрійовичу, нам стало відомо, що ви представлятимете групу депутатів, які подали до Конституційного Суду України подання про неконституційність деяких статей нового закону про корупцію. Чому, на ваш погляд, вони не відповідають Основному Закону?

— Справді, я і мій колега Владислав Забарський представлятимемо в КСУ позицію 53 народних депутатів, які підписалися під відповідним поданням. Ми просимо перевірити на відповідність Конституції дві норми антикорупційного закону.

Перша з них стосується заборони для чиновників на володіння корпоративними правами (акціями). Відповідно до нинішнього законодавства, будь-який чиновник, котрий має у власності навіть найменший пакет акцій, у разі виявлення цього факту вважатиметься порушником антикорупційного закону, що спричинить штраф і звільнення.

Наведу простий приклад: у 1990-ті роки людина обміняла свій приватизаційний ваучер на крихітну частку акцій якогось державного підприємства. Вона є одним із сотень або навіть тисяч міноритарних акціонерів. Чи можна назвати такого чиновника корупціонером?

Інший приклад: людина стала одним із учасників так званих фінансових пірамід і придбала їхні акції. Піраміда давно луснула, але людина продовжує значитися акціонером. Теж передумови до корупції?

Цих акцій, до того ж, не так просто позбутися. Продати їх неможливо, подарувати без згоди приймаючої сторони — теж. Просто викинути — не вихід, адже в реєстрах акціонерів людина все одно залишиться.

Не бачу біди, і якщо чиновник володіє невеликим пакетом акцій працюючого підприємства. Володіння корпоративними правами (акціями) саме по собі за законодавством не є підприємницькою діяльністю.

Що ж стосується власників великого бізнесу, то відомі випадки в минулому, коли такі люди передавали свої корпоративні права в управління і в такий спосіб цілком законним шляхом обходили обмеження.

Я хочу також наголосити, що Конституція не містить обмежень стосовно володіння корпоративними правами для осіб, які займають певні посади. Тобто, дана норма закону, всупереч ст. ст. 22, 64 Конституції України, встановлює більш значні обмеження прав особистості, ніж це передбачено самою Конституцією України.

Держчиновники повинні мати право користуватися своїми конституційними правами як громадяни України, не боятися втратити роботу через те, що недоброзичливець знайде інформацію про те, що особа має у власності корпоративні права або акції. І водночас виконувати обґрунтовані обмеження, які накладає на них посада. Від визнання неконституційними норм, про які йдеться в нашому поданні, закон не постраждає. Навпаки, обмеження, які обґрунтовані, не суперечать Конституції, діятимуть, однак будуть дотримані й права держслужбовців як громадян України.

— Перейдімо до другого пункту вашого звернення до КСУ...

— Він стосується питання заповнення держчиновниками декларації про доходи за новою формою, що передбачає декларування видатків.

Декларування видатків — дуже правильний і прогресивний крок, який ми повністю підтримуємо. Але ось що стосується термінів — ми бачимо певну колізію. Нова форма набула чинності тільки з 1 січня 2012 року. А от звітувати за нею пропонується із другого півріччя 2011 року.

Водночас конституційна норма, закріплена в статті 58 Основного Закону, говорить нам про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної сили в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Видатки як об’єкт декларування з’явилися в законодавстві вперше. В 2011 році в держслужбовців не було юридичного обов’язку їх фіксувати. Може скластися ситуація, коли людина просто не зможе достовірно задекларувати все необхідне, бо вона не знала й не повинна була знати, що їй буде запропоновано законом, який набуде чинності в майбутньому.

Тому ми вважаємо, що чиновники повинні почати декларувати доходи й видатки за новою формою уже в декларації за 2012-й рік.

— Нещодавно ви із Сергієм Ківаловим зареєстрували законопроект №9740, що передбачає внесення змін до Закону «Про судоустрій і статус суддів». Чим продиктована поява такої законодавчої ініціативи?

— Даний законопроект покликаний зробити роботу суду більше швидкою та ефективною. Багато які його положення були складені на основі звернень громадян, судів і органів суддівського самоврядування.

Пропонується дозволити помічникам суддів складати кваліфікаційний іспит без проходження спеціальної підготовки. Це стосуватиметься тільки тих помічників суддів, які мають стаж на цій посаді не менше трьох років. Логіка дуже проста: підготовка за законом повинна здійснюватися протягом шести місяців і включає теоретичне та практичне навчання. За три роки роботи помічником судді особа проходить таку «школу» і з теорії, і на практиці, і з організації роботи суду, що, на мій погляд, забезпечить належний рівень знань. А якщо ні — то всі кандидати все одно складають анонімний кваліфікаційний екзамен. На цьому етапі немає різниці між претендентами, крім рівня їхніх знань. І тільки результати екзамену визначають місце кандидата в рейтингу і його можливості претендувати на заняття посади судді в тому або іншому суді.

Крім того, ми пропонуємо надати суду право не розглядати звернення і запити, що містять прояв явної неповаги до суду. Безумовно, йдеться про процесуальні документи (позови, скарги, клопотання), порядок розгляду яких установлений процесуальними кодексами. Також пропонується внести уточнення про обов’язковість до виконання судових рішень, які виконуються негайно. Це пов’язано з тим, що виникають різночитання і зловживання — рішення судом допущено до негайного виконання, а законної сили воно набуде тільки по закінченні терміну апеляційного оскарження або після апеляційного розгляду. Рішення, які можуть бути допущені до негайного виконання, — це, наприклад, про стягнення аліментів, заробітної плати, збитку внаслідок каліцтва, смерті (в межах одного місяця), поновлення на роботі в разі незаконного звільнення. Цей законопроект уже розглянутий Комітетом з питань правосуддя і рекомендований до прийняття в першому читанні.

— Які ще зміни чекають на нас цього року в сфері судової реформи?

— Думаю, що цього року не варто чекати масштабних змін. Нині проходить процес формування Конституційної асамблеї, яка напрацьовуватиме пропозиції до проекту нової Конституції. У її складі планується і створення комісії з питань правосуддя та правоохоронних органів. Думаю, за результатами роботи асамблеї можна буде говорити про серйозні зміни.

Серед завдань на цей рік, безумовно, варто виділити новий проект Кримінального процесуального кодексу, який був прийнятий парламентом у першому читанні й, думаю, до кінця березня буде прийнятий у цілому.

На розгляді в комітеті перебувають кілька проектів Господарсько-процесуального кодексу України. Потрібно зазначити, що господарський процес у нас регулюється «найстарішим» кодексом серед процесуальних, не рахуючи Кримінально-процесуального кодексу.

Крім того, на останньому засіданні Комітету з питань правосуддя було рекомендовано до прийняття в першому читанні кілька законопроектів. Наприклад, про порядок сплати судових видатків при розгляді кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення (№9674), законопроект про запровадження використання під час судових засідань систем відеоконференцзв’язку (№9753). Законопроект про проведення перевірок фінансово-господарської діяльності судів (№8774) було рекомендовано до прийняття за основу й у цілому. Якщо коротко, то ним передбачається, що контроль фінансово-господарської діяльності судів здійснюватиметься ДСА, а не КРУ.