Міністр енергетики і вугільної промисловості Володимир Демчишин провів технічну нараду на передпусковій Десятій шахті шахтарського Нововолинська.

Шахти прагнуть працювати

Шахтарський Нововолинськ вирує від пристрастей: мітинги, блокування магістралей, пікети під Кабміном у Києві. Місто, народжене у 1950-х роках як вугільна столиця Волині, обстоює своє майбутнє. Непокоїть закриття шахт №1 і №9, які вичерпують запаси вугілля, незрозуміла ситуація з фінансуванням найперспективнішої «Бужанської», а також будівництвом шахти №10, з пуском якої пов’язують розрядку соціального на-пруження. Тож приїзд галузевого міністра в Нововолинську був очікуваний і бажаний.

Свій виступ на передпусковій шахті №10 «Нововолинська» міністр розпочав зі спростування деяких публікацій у ЗМІ. За його словами, міністерство зацікавлено в розвитку галузі і не ухиляється від відповідальності за її стан.

Не будемо лукавити, навіть з півгодинного виступу Володимира Демчишина, а з його оглядин об’єктів на поверхні й поготів, було видно, що у вугільній справі, він, м’яко кажучи, менш обізнаний за колишніх міністрів із досвідом роботи директорів шахт і вугільних об’єднань. Та все-таки у майже півгодинній промові високопосадовця було чимало раціонального і цікавого для присутніх. Адже йшлося про можливість державної підтримки трьох діючих шахт Нововолинська, дві з яких передбачалося невдовзі закрити. Йшлося і про подальше фінансування будівництва шахти №10 «Нововолинська».

Володимир Демчишин:

— За два місяці ми проаналізували інформацію по кожній шахті, намагалися спрогнозувати їх економіку на 2015 рік. Окремі шахти, просто кажучи, не мають запасів, не мають перспективи розвитку і просто недоцільно їх підтримувати тривалий час...

Але я відчуваю відповідальність. Тому протягом грудня—лютого ми провели дуже багато нарад, підготували матеріали, розглянули плани розвитку стосовно наявних трьох шахт, а також по Десятій, яку нині будують. Результат позитивний в тому, що ми вже бачимо певні технічні кроки, які треба зробити, щоб цю шахту ввести в експлуатацію. Зрозуміло також, скільки часу і коштів потрібно, щоб Десята розпочала добувати вугілля. Цей об’єкт може запуститися дуже швидко: мова вже йде не про роки, а про місяці. Світло в кінці тунелю ми бачимо.

Три шахти, які входять в об’єднання «Волиньвугілля», мають проблеми з розрахунками, із собівартістю видобутого палива, із запасами, якістю цих запасів, потужністю пластів. Усі ці питання ми взяли до уваги, і процес ліквідації неперспективних шахт відбуватиметься дуже виважено.

Процес децентралізації, який пішов із Києва, дає можливість місцевим керівникам приймати рішення, як їм цей енергетичний баланс формувати: за рахунок газу, електроенергії чи використовувати місцеві торф, вугілля.

Сформувавши вільну економічну зону, місцева влада отримає можливість залучити на свою територію інвесторів, побудувати нові виробництва. Близькість до кордону дає додаткові можливості. Маючи вугілля на місці, зрозуміло, що ці нові підприємства повинні бути енергоємними.

Газифікація вугілля має покращити збут

За словами міністра Володимира Демчишина, до Китаю вирушить група фахівців на переговори з китайським банком розвитку і міністерством комерції щодо проектів газифікації вугілля. Китайці зацікавлені у продажу своєї технології. Якщо побудувати завод із переробки вугілля на газ, то, за нескладними розрахунками, собівартість тисячі кубів газу має становити 170—180 доларів США. Ідей достатньо. Було б неправильно рубати з плеча й удаватися до невиважених рішень.

Міністр переконаний, що варто подумати, яке обладнання з менш перспективних шахт використати на Десятій. Це здешевить процес будівництва і прискорить пуск шахти. Він запевнив, що приїхав подарувати надію й одно-значно підтримуватиме нововолинських шахтарів.

Голова облдержадміністрації Володимир Гунчик, який лише в липні змінив крісло директора Луцького автозаводу на посаду керівника виконавчої влади краю, з перших днів перебування в новій ролі визначив вугільну галузь як пріоритетну. Він не раз зустрічався з гірниками, є постійним лобістом їхніх інтересів у владних структурах Києва.

Володимир Гунчик:

— Прийнято стратегічне рішення: міністерство — за, обласна влада — за, місцева влада — за. Усі розуміють, що шахту потрібно добудовувати. Це пункт номер один. Міністерством енергетики і вугільної промисловості на затвердження Кабінету Міністрів виноситься Меморандум, який чітко прописує всі аспекти вирішення цього питання. Сьогодні визначено конкретні цифри, які буде подано через уряд у Верховну Раду, щоб профінансувати добудову Десятої шахти. Залишилося з допомогою наших народних депутатів довести у Верховній Раді, що ці рішення мають бути прийняті під час внесення змін і доповнень до Закону України «Про Державний бюджет на 2015 рік».

Дорогою з Луцька до Нововолинська міністр запитав мене, яку частку волинського вугілля ми використовуємо в області? Звичайно, як голова облдержадміністрації, запевнив міністра, що того прагнемо максимально. Але сьогодні навіть у найвіддаленіших районах області завели газ. І всі думають, що газ буде по 50 доларів за тисячу кубометрів. Не буде так. Тому, коли говоримо про розбудову Десятої шахти, ми повинні запитати себе, а який ресурс візьме на себе область, виступивши замовником перед «Волиньвугіллям».

Звісно, наші споживачі ставлять запитання: якої якості вугілля? Тому ми з Володимиром Васильовичем та із заступником міністра говорили, що давайте не будемо возити вугілля за п’ятдесят кілометрів у Червоноград на збагачувальну фабрику, а мінімізуємо наші витрати і поряд із Десятою шахтою поставимо схоже невелике підприємство для того, щоб зменшити витрати й отримати зовсім іншу якість вугілля. Але першим завданням, яке бере для себе обласна держадміністрація в рамках розвитку проекту Десятої шахти і «Волиньвугілля» загалом, — це наше бачення замовлень з боку споживачів Волинської області для «Волиньвугілля» і підтвердження цих реальних даних в міністерство. Нині йде серйозна кампанія з переведення котелень з газу на тверде паливо, торф і вугілля — в першу чергу.

У рамках концепції розвитку регіону ми повинні сказати, а як можна ще, мінімізувавши транспортні витрати, використати ресурс «Волиньвугілля». Біля шахти має бути збудовано комплекс підприємств, які сьогодні не просто використовують вугілля в котельнях, а переробляють його. І, повірте, такі пропозиції сьогодні вже є, і ми разом із міністерством будемо над цими питаннями працювати.

Повернути зону пріоритетного розвитку

— І ще: чому, говорячи про Нововолинськ, ми згадуємо лише про шахти? — перепитує Володимир Гунчик. — Я просив міністра, звертаюся, Ігоре Володимировичу, і до вас, до всіх депутатів Верховної Ради. Нам потрібно реанімувати зону пріоритетного розвитку в місті Нововолинську. Згадайте, 25 років тому тут не було ані великої меблевої фабрики БРВ «Україна», ані заводу з виготовлення меблевих плит «Кроноспана», ані багатьох інших підприємств, а було містечко, яке мало «Волиньвугілля», «Оснастку» і практично більше нічого. Зона пріоритетного розвитку дала змогу розвивати відповідні проекти, і ми сьогодні, кажучи про системний підхід до розвитку всього регіону, повинні поставити перед собою завдання повернути зону пріоритетного розвитку. Вона є доповненням до проекту «Волиньвугілля».

А тепер, можливо, про найнеприємніше: ми маємо провести серйозну реорганізацію «Волиньвугілля». Треба вивчити всі аспекти впливу на собівартість вугілля і сказати, на скільки можна мінімізувати ці витрати. Даруйте, але ми маємо три працюючі шахти, одна шахта будується, і на кожній з них величезну адміністративну структуру. Кількість людей, які під землею, набагато менша за кількість тих, хто над поверхні. Це накручує собівартість тонни вугілля...

Слово — за депутатами

Депутат-мажоритарник від Володимир-Волинського виборчого округу №19 Ігор Гузь, якого нововолинці підтримали на останніх виборах, теж активно відстоює інтереси волинських шахтарів:

— Від початку року були шахтарські пікетування, які, треба сказати, позитивно вплинули на інтерес уряду до проблем шахтарів Нововолинська — Прем’єр-міністр зустрівся з керівництвом профспілок і народними депутатами. Я був на засіданні уряду, де відбулася коротка, але конкретна розмова стосовно цієї ситуації. Перший етап був успішний, як результат — підписаний міністерством, депутатами, профспілками Меморандум. Тепер про останній крок — прийняття поправок до бюджету стосовно фінансування будівництва Десятої шахти. Переконаний, що депутати-волиняни, маю на увазі Ігоря Єремеєва, Степана Івахіва, Сергія Мартиняка, вони та їхня фракція нас підтримають. Я вже з усіма переговорив на цю тему в «Народному фронті». Прошу підключитися також колег, тому що не секрет, що і Володимир Васильович, і Володимир Петрович мають певний стосунок до Блоку Петра Порошенка. Тією чи іншою мірою треба їх переконати. Буду на фракціях «Самопомочі», Радикальної партії, «Батьківщини» розповідати. Більше того, я вам скажу: хоч у мене є політичні позиції, але навіть з Опозиційним блоком говоритимемо, тому що тут немає політики. Сподіваюся, що ці кошти будуть.

Обіцяю також спільно з Віктором Сапожніковим (Нововолинським міським головою) розробити і зареєструвати законопроект стосовно вільної економічної зони. Те, що з четверга почали відвантажувати наше вугілля на теплоелектростанції в Добротвір і Бурштин, — вже плюс.

Певні перестороги на нараді висловив Нововолинський міський голова Віктор Сапожніков.

— Я за те, щоб у складі «Волиньвугілля» була Десята шахта. Але об’єднання має сьогодні 450 мільйонів гривень кредиторської заборгованості. За такої ситуації можуть блокуватися його рахунки. Чи це не вплине на будівництво Десятої шахти?

Нині проблема не лише з виплатою заробітної плати, а й із довезенням шахтарів на роботу і навіть з проходженням медкомісій. За всі ці справи треба платити.

Сьогодні з нашого вугілля можна виробляти світлі нафтопродукти, газ, можливо, варто побудувати поруч завод, який буде все це робити.

Проблеми передпускового періоду

На нараді були присутні також керівники організацій, які пов’язані з будівництвом Десятої «Нововолинської», генеральної проектної організації «УкрНДІпроект» (Київ) Володимир Радченко, генеральний підрядник — трест «Укрзахідвуглебуд» (Ярослав Гупал) і безпосередньо ті, хто виконує всі гірничі роботи, — це передпускова дирекція шахти №10 (директор Петро Солоп).

Що потрібно зробити, щоб шахта-новобудова якнайшвидше запрацювала, присутнім доповів керівник Дирекції з будівництва об’єктів (головний замовник) Віктор Дук:

— 2006 року було створено передпускову дирекцію, яку очолює Петро Солоп. Ця структура виконує складний комплекс гірничо-прохідницьких робіт. Чисельність її на сьогодні оптимізовано до мінімуму. Так, наприклад, за нормативу 480 працюючих, на підземних роботах задіяно 375.

За весь період будівництва підготовлено і здано в попередню будівельну експлуатацію 80 об’єктів і комплексів. Це вся мережа електропостачання об’єктів поверхні, вентиляторна, котельня, комплекс головного ствола, комплекс кліткового ствола, а також усі підземні комунікації.

Якщо взяти загалом по шахті, то її будівельна готовність становить 84 відсотки. По суті, ми перебуваємо в стадії передпускового режиму. Пройдено 12,9 кілометра гірничих виробіток: капітальних і підготовчих. На сьогоднішній день щодо того пускового комплексу, який, на жаль, ще не затверджений Кабінетом Міністрів, але він є в технічному плані і розроблений підрядником, міністерством, замовником і нашим інститутом «УкрНДІпроект», слід ще пройти 2,2 кілометра гірничих виробіток, змонтувати транспортні ланцюжки, оснастити лаву механізованим комплексом. Звичайно, весь проект новобудови передбачає застосування тільки нового обладнання. Тому цей перший пусковий комплекс також потребує доопрацювання. Інститут нині завершує роботи спільно з учасниками будівництва з перерахунку кошторису і виділення його із загальної потужності 900 тисяч тонн до 450 тисяч, тому що прийняти без цього шахту в експлуатацію буде неможливо.

Що стосується об’єктів поверхні, в нас необхідно завершити вугільний ланцюжок починаючи з розвантажувальної ями і з видачею вугілля по скіповому стволу, технологічному комплексу, центральній галереї в навантажувальні бункери. На цьому зосереджено всі трудові і матеріальні ресурси тресту «Укрзахідвуглебуд». Збудовано і випробувано 6,5 кілометра залізничної колії від шахти №1 і одна вантажна гілка вже подана на майданчик під склад матеріалів.

Шахта будується 25 років, але проект повністю адаптований до умов сучасності нашим інститутом «УкрНДІпроект» із залученням багатьох галузевих інститутів. Для пуску цього комплексу потрібно в цінах 2012 року 536 мільйонів гривень. Для цього ми оптимізували майже всі технічні рішення.

* * *

Оглядаючи разом із міністром будівельний майданчик, ми звернули увагу на заповнені вугіллям вагонетки. Це побічний продукт проходження гірничих виробіток. До речі, котельня Десятої вже кілька років працює на власному паливі, а на складах підприємства вже нагромаджено його декілька тисяч тонн. Хотілося б, щоб єдина в Україні шахта-новобудова якомога швидше запрацювала.

 

Нововолинськ.

Волинської області.

Фото автора.

Робочий момент наради за участю міністра.