Чому на дорогах СРСР не з’явився автомобіль із такою промовистою назвою?
Полтавець Сергій Якименко в листі до редакції пише: «Після служби в армії я за комсомольською путівкою на початку 50-х років потрапив на роботу до Дніпропетровська, на будівництво автозаводу. Тут не раз бачив оригінальний автомобіль, про який тоді тільки й розмов було в місті. Його називали «Українець», але пізніше цю машину більше ніде й ніколи не зустрічав. Що ж сталося з «Українцем», і чому його так і не почали випускати серійно?».
...У музеї «Південмашу» є цікавий знімок 1949 року: Леонід Брежнєв, перший секретар Дніпропетровського обкому КПУ, оглядає дослідні зразки автомобіля «ДАЗ-150». Це і є той самий «Українець»! Історія створення моделі справді дуже цікава.
Мало хто знає, що нинішній знаменитий «Південмаш» починався свого часу як автозавод. Уже 21 липня 1944 року Державний комітет оборони ухвалив рішення про будівництво в Дніпропетровську великого автозаводу — ДАЗ. Будували на території авіаційного заводу, спорудження якого почали перед війною, але встигли тоді підготувати лише фундаменти. І ось на цьому місці робота закипіла знову. Через рік тут мали з’явитися перші два цехи підприємства, а на грудень 1947-го було заплановано випуск перших автомобілів. Спершу передбачали, що це буде «ГАЗ-51», тому кістяк місцевого конструкторського бюро склали горьківчани на чолі з Віталієм Андрійовичем Грачовим. Однак невдовзі ситуація змінилася, і за основу майбутньої моделі вирішено було взяти «московський» «ЗиС-150».
В умовах післявоєнної розрухи роботи йшли досить мляво, хоча до них «підключили» навіть німецьких військовополонених. Тож ЦК КПУ та уряд республіки оголосили ДАЗ ударною будовою, а ЛКСМУ прислав сюди кілька тисяч комсомольців. І вже в грудні 1946 року на заводі було зібрано перші автомобілі. Це були не «ЗиС-150», а «ЗиС-5», на базі яких почали випускати автокрани.
А тим часом конструктори на чолі з
В. Грачовим, які й раніше досить критично оцінювали «ЗиС-150», взялися розробляти модернізований варіант вантажівки.
Та в результаті вималювалася цілком автономна модель — 4-тонний бортовий автомобіль «ДАЗ-150». «Нагорі» її схвалювати не квапилися і називали «самодіяльністю на місцях».
Але треба знати Грачова! Він із колегами далі працював над машиною, яку назвали «Українець». Модель вигідно відрізнялася від базового «ЗиС-150» і технічними характеристиками, й зовні — «ДАЗ» мав досить сучасний дизайн. Нарешті «Українцеві» дали «зелене світло» й у Москві, вантажівки були рекомендовані до виробництва.
Чому ж машина не пішла в серію? Завадили... ракети. На початку 1950-х стало зрозуміло, що цей вид озброєння найперспективніший. Але діяти треба було швидко, бо на п’яти наступали американці. Тому вирішили не мучитися зі спорудженням нового заводу, а перепрофілювати готовий. І 9 травня 1951 року, коли до пуску першої черги «ДАЗу» залишалися лічені дні, вийшла постанова Ради Міністрів СРСР про передачу Дніпропетровського автозаводу Міністерству озброєння та об’єднання його з шинним заводом в одне підприємство — Дніпропетровський машинобудівний завод №586.
Пізніше його перейменували на Південний машинобудівний завод. Щоб «прикрити» секретне ракетне виробництво, тут із кінця 1953 року почали випускати трактори «МТЗ-2», на базі яких у 1970-ті з’явилися досить поширені в СРСР «ЮМЗ-6». Вони відрізнялися від «оригіналу» не лише сучаснішим дизайном, а й були комфортніші, тому перші моделі нового трактора в колгоспах зазвичай передавали жінкам-трактористкам.
А скільки встигли випустити «Українців»? Навіть фахівці з автомобільної історії точної цифри не знають. Нібито першу партію, кілька десятків, передали на пробну експлуатацію в «Кузбасшахтбуд». Однак, за свідченням історика Євгена Прочка, швидше за все, це були «ЗиС-150», які в Дніпропетровську лише переобладнали на крани та самоскиди. А самих ДАЗ-150 «Українець» було, мовляв, випущено не більше десятка дослідних зразків: кілька вантажівок, сідельний тягач із напівпричепом і так звана короткобазова модель.
Про один із «Українців» є така легенда. Коли В. Грачова перевели на роботу до Москви, він нібито переїжджав у столицю із сімейством (навіть кота с собою везли!) на своєму улюбленому «ДАЗ-150». Після цього машина «осіла» на автозаводі імені Сталіна, де працював Грачов.
Цю машину, кажуть, довго можна було бачити в столиці, де вона викликала ажіотаж на вулицях. Незвичний вигляд «Українця» і те, що схожих машин більше не було, наводило людей на думку, що вантажівка... іноземна!
Тепер бачити «ДАЗ-150» можна лише на рідкісних фото. Та чимало її конструкторських рішень (у тому числі дизайн) використав радянський автопром на інших заводах. А сам Грачов застосовував їх і в роботі над машинами-амфібіями (він став провідним конструктором цього виду військової техніки). До речі, саме в Дніпропетровську випущено перший у СРСР «плаваючий» автомобіль «ДАЗ-485». Але це вже інша історія...
Фото з архіву автора та музею «Південмашу».
Такий був «Українець».
Конструктор Віталій Грачов із космонавтом Юрієм Гагаріним.
