Пам’ятний радянський фільм «Гусарська балада», в якому кінорежисер Ельдар Рязанов показав душевні взаємини поручника Ржевського та Шурочки, переодягненої корнетом, своїм прототипним корінням сягає древнього Дубенського замку. Образ Шурочки Азарової створено на основі життєпису кавалерист-дівиці Надії Дурової, що брала участь у Вітчизняній війні 1812 року. Вона під виглядом юнака потрапила до війська й берегла свою таємницю десять літ, а потім описала свої пригоди в книжці «Кавалерист-дівиця», яку хвалив Пушкін. У ній авторка пише про своє перше гусарське завдання і перше сердечне захоплення саме у той час, коли перебувала у дубенській цитаделі.

— Персона Надії Дурової в літописі дубенської землі дещо затінена образами Суворова, Кутузова, Мазепи, літературним героєм Тарасом Бульбою, — розповідає письменник, науковець, краєзнавець Микола Пшеничний. — Але саме завдяки Дуровій реальним постає побут Дубна, мирські та військові відносини 200-річної давності.

Потрапила Надія Дурова (під іменем корнета Олександра Соколова) в Дубно, коли виконувала військове доручення. Тоді вона уже здійснила свою мрію — видати себе за чоловіка і потрапити на військову службу.

Отож у Дубно юний корнет Соколов прибув з депешею для графа Суворова, чий штаб містився у тутешньому замку. Військових дій тоді не було, а лише розважальні бали. Туди й запросили гостя.

Надія Дурова пише про це: «Дубно. Граф Суворов готується дати завтра пишний бал. Він сказав мені, що, доки не закінчиться святкування, я не отримаю дорожного листа; що я повинен танцювати на балу; і він це ставить мені в обов’язок... Великі зали суворовського дому були наповнені блискучим сяйвом. Музика гриміла. Помітивши, що я не танцюю і навіть не входжу туди, де дами, Суворов запитав у мене причину... Станкович, його ад’ютант, поспішив відповісти за мене: «Він, ваше сіятельство, боїться жінок, соромиться їх і не знає, як з ними поводитися!»  «Справді? — поцікавився Суворов, — якщо так, то це непробачно. Ходімо зі мною, юний друже, треба зробити початок». Опісля він взяв мене за руку і привів до молодої і прекрасної княгині Любомирської. Представив оригінально: «A la vue de ses fraіches couleurs vous pouvez bіen devіner qu’іl n’a pas encore perdu sa vіrgіnіte», тобто: «Судячи з його рум’янця, ви, мадам, легко можете здогадатися, що він ще зовсім юний орел». Станкович тоді справді не помилився, сказавши, що я боюся жінок. Бо варто котрійсь із них подивитися на мене пильно, щоб змусити мене почервоніти: мені здається, що той погляд пронизує мене, що компаньйонша з одного мого вигляду вгадує мою таємницю, і я з великим острахом поспішаю сховатися від жіночих очей!»

Надії Дуровій вдавалося приховувати свою таємницю десять років. Більше того, вона у боях із французами виявляла хоробрість. Одного разу врятувала пораненого офіцера, за що була нагороджена Георгіївським хрестом і отримала офіцерський чин.

А секрет видала випадково — перед боєм написала листа батькові й вибачалася за втечу із дому, за перевтілення в чоловіка. Цей лист у столиці потрапив до батькового знайомого генерала, а той доповів «нагору». Чутка про кавалерист-дівицю дійшла до Олександра І. Дурову позбавили зброї та свободи пересування і відправили до Петербурга. Невдовзі імператор таки дозволив Надії Дуровій залишитися в армії під ім’ям Олександрова Олександра Андрійовича, похідним від батьківського.

Дурова брала участь у Бородінській баталії, отримала поранення у ногу — осколком від ядра. 

Пізніше служила ординарцем у Кутузова. У 1816 році пішла у відставку у званні штаб-ротмістра. І надалі ходила в чоловічому костюмі, всі листи підписувала прізвищем Олександров, сердилась, коли зверталися до неї як до жінки, і відрізнялася дивацтвами.

— Зрештою, не будучи диваком, не станеш письменником, — каже Микола Пшеничний. Він на посаді наукового співробітника Державного історико-культурного заповідника Дубна чимало уваги приділив перебуванню на Волині знаних особистостей. — Отже, маючи талант до слова, Надія Андріївна взялася за мемуари. Книга «Кавалерист-дівиця» мала неймовірний успіх. Дурову вважають прототипом Шурочки в «Гусарській баладі». А те, що вона саме у нашому місті Дубні пройшла бойове хрещення і по службі, і по «щему серця», випадок неординарний і символічний. Бо якби не було дубенської сторінки в життєписі Н. Дурової, по-іншому склалася б її доля, а ми не мали б багатьох яскравих свідчень про наш край, які є в романі «Кавалерист-дівиця».

Рівненська область.

Кавалерист-дівицю у фільмі «Гусарська балада» (1962) грала актриса Лариса Голубкіна.

Надія Дурова залишила свій слід у старовинному Дубенському замку.

 

 

Фото з архіву автора.