Коли ти, Євгене, зможеш прочитати це, в Україні пануватимуть мир і щастя. Але ти й зараз безтурботно посапуєш на чужому ліжку... Та яке ж воно чуже? Твоя мама Оля Лещенко так мені й сказала: «Нас прийняли як рідних. Візочка подарували, закріпили лікаря».
Понад 700 осіб вибралися тоді з Лисичанська, де йшли бої, у вже визволений Сєверодонецьк. Серед них — і ти, народжений під артканонаду.
— Взагалі-то ми з села Білогорівка, — розповіла твоя мама. — Воно постраждало від обстрілів. І чоловік Роман, коли начебто затихло, відвіз мене народжувати в Лисичанськ. А тут знову... Лікарі прийняли Женю й відправили нас у підвал.
Потім прийшли українські десантники й відвели всіх до Дінця. За єдиним уцілілим мостом чекали автобуси, «швидкі». Мама несла тебе на руках, а малюки — братик Рома й племінники — дріботіли поруч. Коли стали сідати в машини, почалася стрілянина. З пагорбів над мостом. Десантник Юра підхопив на руки дідуся — і бігцем з ним до автобуса. На тому ж мосту загинув комбриг Нацгвардії Олександр Радієвський. Але він устиг оголосити: «Сєверодонецьк визволено!» Тобі, Женьку, обов’язково розкажуть про цього героя, коли підростеш.
А ще поведуть тебе у приміський ліс, де зовсім недавно розшукали могилу 25 дітей, що загинули в 1943 році від фашистських бомб. Там установили зворушливий пам’ятник і стали приходити сім’ями. Головний його творець Микола Моісеєнко зберіг свої дитячі спогади про давні тутешні бої, а тепер переживає все знову. Наяву. Пам’ятник, що постраждав від нинішніх обстрілів, відновили, і ми дописали на ньому: «Цих дітей убивали двічі». Вибач нас усіх, Жене, за те, що ти через 70 років після визволення України від фашистів став дитиною війни.
Мама Оля дуже непокоїлася за твого тата: він працює водопостачальником і вирішив, що без нього ніяк не обійдуться. Але ви не залишилися самі (свого часу добрі люди допомогли й твоїй мамі, яка рано осиротіла). Твоїм, Женечко, першим (після підвалу) житлом стала простора кімната в гуртожитку Вищого профучилища. Сєверодончани принесли продукти, одяг, іграшки, адже мало кому з евакуйованих вдалося захопити речі.
«З тісних кімнат і ми переїхали в це училище, — каже керівник місцевих краснохрестівців Людмила Щербак. — У місті 3650 переселенців з різних районів, у тому числі родини з дітьми, людьми похилого віку. Одержуємо допомогу звідусіль, і все треба розвантажувати, складати. Студенти ВПУ, педагоги дуже допомагають».
Багато турбот узяло на себе Управління соцзахисту. Його начальник Ірина Михайлюк розповіла, що проблеми переселенців вирішують разом із МНС, Пенсійним фондом і організаціями, що мають санаторії-профілакторії (об’єднання «Азот», міська лікарня), гуртожитки, їдальні. Чимало мешканців також дали притулок приїжджим родинам. Головний медик міста Роман Водяник зазначає: люди вдячні лікарям, благодійному фонду «Заради майбутнього», волонтерам.
У Сєверодонецьк, що став адмінцентром області, переїхала вся Луганська облдержадміністрація. Голова ОДА Геннадій Москаль повідомив: міжнародні організації поставлять медобладнання на 20 млн. євро. Побувавши тут днями, Президент України Петро Порошенко переконався: чітко працюють усі структури, гуманітарні місії ООН, ОБСЄ. Заступник голови ОДА Ольга Лишик зазначила, що дітей переселенців приймають у дитсадки, школи, вузи, секції, гуртки.
Важливе й просто людське спілкування. Його допомагають налагодити зустрічі в бібліотеці для юнацтва. А голова профкому «Азоту» Валерій Черниш запросив на змагання «Тато, мама, я — спортивна сім’я».
Сєверодончан теж не минуло лихо (снаряди потрапили у будинки й навіть у школу-інтернат для сиріт), але воно не зробило їх байдужими до чужого горя. До слова, у небезпечний час багато тутешніх родин знайшли притулок в інших областях. Справжні люди, незважаючи ні на що, не черствіють серцями!
Усі ми прагнемо, щоб наші малята виросли добрими. І берегли мир краще за нас! Адже від цього залежить так багато, саме життя. І те, що ти, Женечко, народжений під розриви снарядів не для війни, а для миру, пережив на самому початку життя, нехай справді багато чого навчить нас. Щоб ніколи не повторитися.
Семен ПЕРЦОВСЬКИЙ, заслужений журналіст України.
Сєверодонецьк.
