165 років тому Тарас Шевченко побував на Великій Волині. Тут молодий художник за завданням Київської археографічної комісії робив замальовки культурно-історичних пам’яток краю, записував народні пісні.

Архівних свідчень тієї подорожі лишилося мало. Мабуть, тому, що звіт Шевченка для археографічної комісії було знищено. Не збереглося поезій та листів того часу. Ймовірно, виконуючи завдання комісії, він не мав часу на вірші. Та й, судячи з усього, в цей час Шевченко переживав літературну творчу кризу. Щодо листів та деяких інших матеріалів волинської подорожі, що могли опинитися у друзів Кобзаря, то ці «компрометуючі матеріали» могли бути знищені. Адже невдовзі, весною 1847 року, Шевченка заарештували. І люди не хотіли ризикувати, зберігаючи у себе «компромат».

Матеріали, що дають уявлення про волинську подорож Кобзаря, на думку письменника й науковця, проректора Національного університету «Острозька академія» Петра Кралюка, можна поділити на кілька груп. У першій — розпорядження генерал-губернатора Бібікова, що зобов’язувало Шевченка збирати матеріали етнографічного й історичного характеру на Київщині, Поділлі та Волині. А ще — листи Бібікова до губернаторів Подільської та Волинської губерній, де вказувалося на необхідність сприяння Шевченку у зборі тих матеріалів. У другій групі матеріалів — зроблені Тарасом Григоровичем під час цієї подорожі малюнки (найвідоміші —  акварелі із зображенням Почаївської лаври), а також записані тоді ним народні пісні. Відомо, що Кобзар восени 1846 року побував у Почаєві. Третя група — згадки про Волинь у творах, що з’явилися після цієї подорожі. Найбільш інформативними тут є російськомовні повісті «Варнак» та «Прогулянка із задоволенням і не без моралі». Ще одна група матеріалів — спогади про перебування Тараса Григоровича на Волині. Як-от оповідь Федора Миколайовича Кружилки, що нібито розмовляв з поетом у Вишнівці.

У повісті «Варнак» є рядки: «Из Кременца пошёл я через село Вербы в Дубно, а из Дубно на Острог, Корец и на Новоград-Волынский, на берега моей родной, моей прекрасной Случи». Без сумніву, тут Шевченко використав свої волинські враження. Хоча повість не автобіографічна й головного героя не можна ототожнювати з автором.

Урешті, немає серйозних підстав сумніватися, що Кобзар, їдучи із Кременця до Житомира, відвідав саме ці населені пункти. Інше питання, наскільки він там затримувався і наскільки вони справили на нього враження. Напевно, Шевченко недовго перебував у Вербі. У цьому селі (чи то невеликому містечку) не було чогось такого, що могло б його серйозно зацікавити. Дещо цікавіше із Дубном. Це — одне з найбільших повітових міст Волинської губернії. Тут — кілька старовинних архітектурних споруд. Серед них — замок, що фігурував у повісті Гоголя «Тарас Бульба». Тож дубенський замок мав би Кобзаря заінтригувати. Проте, коли в повісті «Прогулянка із задоволенням і не без моралі» Шевченко пише про волинські замки, то згадує Острог і Корець, а Дубно — ні. Про це місто згадано лише у «Варнаку». Чому? Цілком очевидно тому, що Шевченко у Дубно був лише проїздом. Цілком імовірним видається перебування Кобзаря в Острозі. Тут колись бував Костомаров, їдучи працювати у Рівненську гімназію. Він міг розповідати про острозькі пам’ятки Шевченку. Острог згадано і у «Варнаку», і в «Прогулянці...», де згадка має конкретніший характер, ідеться про магнатський замок у цьому місті. Схоже, його оглядав Шевченко.

Не викликає сумнівів факт перебування Шевченка в Корці. У цьому старовинному місті, як і в Острозі, також зупинявся Костомаров, він і порадив Тарасові оглянути місцеві пам’ятки. Згадка про Корець є і у «Варнаку», і в «Прогулянці», де згадується не просто Корецький замок, а й церква, де зберігалися бальзамовані останки графів Корецьких. За словами Шевченка, церква перетворилася на руїну. Написати так міг лише очевидець.

Перебуваючи в Почаєві та Кременці, поет, звісно, знав, що неподалік — поле Берестецької битви. А Шевченко згадував Берестечко у містерії «Великий льох», воно для нього було символом козацької звитяги часів Хмельницького. Чи міг Кобзар проминути це історичне місце?..

Про ймовірне перебування поета на полі Берестецької битви свідчить вірш «Ой чого ти почорніло...». Тут згадано про чотири милі «круг містечка Берестечка», про контраст чорного й зеленого поля (що впадає у вічі саме восени — рілля й озимина) тощо.

Чим закінчилася волинська подорож Шевченка? Звітом про проведену роботу. А це добірна низка малюнків та зібраних народних пісень. Цікаво також, що в робочому альбомі Шевченка було кілька записів пісень, що не мають конкретної дати й місця фіксації. Але вони відносяться до 1846 року і, вочевидь, записані на Волині.

Євген ЦИМБАЛЮК, краєзнавець.

Млинів

Рівненської області.

На знімку: пам’ятник Тарасові Шевченку в місті Дубні.

Фото автора.