Пароплав, що носить ім’я нашого славетного земляка, є найстарішим судном Росії
«Я, як колишній моряк, дуже уважно стежу за публікаціями «Голосу України» та журналіста В. Скобельського на корабельну тематику. Цікаво було почитати в попередніх номерах про сумну долю легендарного крейсера «Варяг» та його наступника, який недобудованим продали китайцям. А ще й про інші судна, що носили імена українських міст. Раніше були публікації про лінкор «Полтава» та однойменний сторожовик. Я зберігаю вирізки з цими матеріалами. Так-от... Наприкінці 1970-х я служив у Сєвєродвінську і там не раз бачив ще дореволюційний пасажирський пароплав «Гоголь». На жаль, поплавати на ньому не вдалося, однак щоразу він нагадував нам, землякам-полтавцям, про рідний край... Цікаво, яка доля цього корабля?»
(З листа до редакції Миколи Антоненка з Полтави).
...З’ясовується, «Гоголь» і нині живий, хоч пароплаву вже 100 років! Судно потрапило до неофіційного рейтингу «самых ветхих судов России», але спеціалісти таким його не вважають. Нині пароплав належить Сєвєродвінському судоремонтному заводу «Звёздочка», який утримує його у належному технічному стані. У 1998 році рішенням глави адміністрації Архангельської області судно оголошено «Пам’яткою історії обласного значення». Нині «Гоголь» активно використовується як екскурсійний пароплав.
Цікава й сама історія «Гоголя».
Це — унікальний двопалубний пароплав-колісник, побудований 1911 року за останнім словом техніки того часу для Північного пароплавного товариства на Сормовському заводі в Нижньому Новгороді. Його два парові котли працювали на дровах, потужність — до 500 к. с. На пароплаві були своя електростанція, паровий штурвал і машинний телеграф. Він міг брати на борт майже 700 пасажирів.
З 1911 р. «Гоголь» ходив на лінії Вологда—Архангельськ, Устюг—Котлас—Архангельськ.
Пароплав мав шалену популярність у тих краях. Адже тут були комфортні умови, добра бібліотека й хороший буфет, у меню якого — понад 150 страв! Для виклику офіціанта і покоївки в каюту пасажири могли скористатися дзвінком. До їхніх послуг були ванна, туалет... Звісно, цим могли скористатися лише заможні пасажири І і ІІ класів. Бідніші їхали в ІІІ класі, а були ще й «палубні пасажири». Вони подорожували на березових дровах, складованих на нижній палубі. Для цих пасажирів на судні стояли два великі мідні баки з окропом. На кормі селяни возили свиней, птицю і навіть корів та коней...
Березових дров пароплаву треба було дуже багато, по маршруту їх поповнювали на пристанях. Відстань від Вологди до Архангельська «Гоголь» долав за 82 години, а вгору від Архангельська до Вологди — за 115. Ходив пароплав, здебільшого, до 1 жовтня.
Він благополучно пережив Першу світову, революцію і громадянську війну, а перша серйозна аварія трапилася у мирний час — пожежа у 1929 році. Здійснюючи звичайний рейс з пасажирами і вантажем, «Гоголь» вийшов з Котласа в Архангельськ. Десь за дві години помітили, що з трюму просочується чорний дим. Горіла гума — хтось кинув недопалок під час завантаження в Котласі. Увімкнули систему пожежогасіння в трюмі. Але для гуми пара виявилася неефективним засобом. Повернули до берега, пасажирів евакуювали на шлюпках, а пожежу загасили насосами.
Під час війни екіпаж судна оголосив себе фронтовим і «Гоголь» перевозив здебільшого різні вантажі, а також поранених моряків, які потрапляли до Архангельська.
Після війни пароплав і далі трудився на лінії Котлас — Архангельськ. Ще у 1990-ті роки «Гоголь» був не єдиним на Півночі пароплавом, якому вдалося пережити Радянський Союз. Плавали тут також «Пушкін» і «Лермонтов». Щоправда, останні два за містичним збігом обставин загинули: «Лермонтов» переломився під час шторму і затонув, а «Пушкіна», за «модою» тих часів, продали місцевим бізнесменам, які зробили з нього плавучий елітний ресторан. Однак на судні виникла пожежа і «Пушкіна» не стало...
Ну а «Гоголь» — плаває. Тож за умови, що хтось надумає знімати ремейк «Жорстокого романсу», то першим на роль «Ластівки» претендує саме він...
На знімку: «Гоголь» на Північній Двіні.
Фото з архіву автора.
До речі
«Ластівка» вже не літатиме...
Втім, «Ластівка», яка прославилася у фільмі Ельдара Рязанова «Жорстокий романс», стала «Ластівкою» лише на час зйомок фільму. Насправді це був пароплав «Спартак», побудований на тому само заводі, що й «Гоголь», але трьома роками пізніше — у 1914-му. Назва у корабля тоді була інша — «Велика княжна Тетяна Миколаївна» (на честь дочки царя Миколи ІІ). Після революції судно перейменували на «Тетяну», потім на «Альошу Поповича» і, нарешті, — на «Спартака». Він теж, як і «Гоголь», вірно відслужив увесь радянський період, однак СРСР пережив ненадовго. На початку 90-х судно відправили «на пенсію» і тоді його не врятувала навіть знаменита «роль» у знаменитому фільмі. «Спартак» опинився на «кладовищі кораблів» під Ростовом, де близько року місцеві жителі успішно дограбовували все, що не було вкрадено раніше, а пожежа остаточно знищила його...