Аграрії Черкащини обробляють понад 1 мільйон гектарів ріллі — стільки ж має держава Австрія. На одного жителя області хлібороби Шевченкового краю стабільно вирощують по тонні хліба. Цього року валовий збір зернових та зернобобових культур сягнув рекордної позначки — 3,2 мільйона тонн. На кожного черкащанина вироблено понад дві тонни хліба. Це найкращий показник за всі роки існування області. Як вдалося досягти високого результату, який потенціал і перспективи агропромислового сектору економіки регіону — розмова нашого кореспондента з головою Черкаської облдержадміністрації, Героєм України Сергієм ТУЛУБОМ (на знімку).

Землеробство — цех просто неба

— Сергію Борисовичу, сільськогосподарський рік, що минає, як ніколи, випробовував землеробів на міцність. Літні затяжні дощі, а згодом засуха, здавалось, перекреслять усі надії на добрий урожай. Що, на вашу думку, допомогло перемогти «витівки» природи?

— Справді, хвилювання і тривог було доволі. Землеробство — цех просто неба, й будь-які зміни у «небесній канцелярії» впливають на його успіх. Однак наші аграрії навчилися працювати і досягати високих урожаїв за будь-яких погодних умов. Використання передового вітчизняного та зарубіжного досвіду, високоефективна потужна техніка, інтенсивні технології — все це забезпечує товаровиробникам прогнозований позитивний результат. Ось лише деякі цифри. За десять місяців нинішнього року обсяг виробництва валової сільськогосподарської продукції у всіх категоріях господарств зріс більш як на 6 відсотків порівняно з аналогічним періодом минулого року й становив у грошовому еквіваленті близько 7 мільярдів гривень. Не поступаємось ми лідерськими позиціями з урожайності сільгоспкультур.

Ще вищі показники продуктивності полів у господарствах області, де в одному тандемі працюють передова наука і практика. Прикладом є селянське фермерське господарство «Ладіс» Монастирищенського району, яким керує невтомний новатор Андрій Крохмаль. З 1846-гектарної площі там зібрано по 114 центнерів з гектара зернових, у тому числі озимої пшениці — 96,6 центнера, ячменю — 58,4. Загалом по області урожайність зернових становить 54,2 центнера з гектара, пшениці — 39,8. Ці здобутки — результат відповідальної, наполегливої праці аграріїв. Нам приємно, що Черкащину з більш як тримільйонним намолотом хліба щиро привітав Президент України Віктор Янукович.

— У черкаському «короваї» значну частку займає кукурудза. Вона також цього року стала рекордсменкою?

— Так, ця культура порадувала досі небаченим в області урожаєм. Валовий збір сягнув 1,9 мільйона тонн. Шістнадцять районів подолали історичну для землеробства Черкащини позначку — вони зібрали з кожного гектара більш як по 80 центнерів з гектара. А сільгосптоваровиробники Городищенського, Христинівського та Чорнобаївського районів — понад 90 центнерів. І це ще не всі перемоги королеви полів. В акціонерному товаристві НВФ «Урожай» на площі 37,7 тисячі гектарів добилися середньої врожайності кукурудзи 128,4 центнера з гектара. У вже згаданому фермерському господарстві «Ладіс» мені надали честь зафіксувати народження всеукраїнського рекорду. Коли я сів за кермо комбайна і зробив укіс кукурудзи — бортовий комп’ютер показав вражаючий показник — 200 центнерів з гектара! Востаннє такий урожай у країні збирали вручну 60 років тому.

— І давали за нього Героя...

— Пам’ятаю, площі під рекордною кукурудзою тоді були зовсім невеликі. Але то був інший час. А нині, якщо наші передовики й надалі трудитимуться «з вогником», з вагомими результатами — вони також, я в цьому не сумніваюся, обов’язково заслужать державні нагороди. Так як заслужив високе звання Героя України відомий у країні директор сільгосптовариства «Агрофірма «Маяк» із Золотоніського району Микола Васильченко. Його багаторічна, творча, високоефективна праця, молодечий запал і неспокій — приклад для багатьох аграріїв. На базі господарства Васильченка ми вчитимемо нове покоління сільгосптоваровиробників, як дбати про тваринництво, як добиватися стабільних урожаїв у вирощуванні пшениці, кукурудзи, цукрових буряків.

Загубити добру справу завжди легше, ніж її відродити

— До речі, у минулі роки область втратила позиції на буряковому «фронті». Чи вдалося їх повернути?

— Загубити добру справу завжди легше, ніж її відродити. Тому нам довелося докласти чимало зусиль і нервів, аби знову запустити цукрові заводи, котрі наші «розумні» попередники готові були порізати на металобрухт. Довелося добре попрацювати, аби знову повернути сільгосппідприємствам інтерес до бурякосіяння. Цього року посівні площі цукрових буряків становили 42 тисячі гектарів, що значно більше від минулорічного. Вирощували цукрові корені в 16 районах області. За оперативними даними, з кожного гектара зібрано по 374,5 центнера цукристих. У сільгосптовариствах Жашківського району середня врожайність коренів сягнула 520 центнерів з гектара. Це вже європейські показники і ми на них рівнятимемося.

— Високі врожаї — великі прибутки. А що з них мають власники земельних паїв?

— Це нагальне питання завжди на контролі облдержадміністрації. Ми провели не одну зустріч з орендарями земельних часток і дійшли спільного висновку, що тривідсоткова плата за пай — учорашній день. Потрібно піднімати «планку» розрахунків. З цим усі погодились. Тому сьогодні селяни-власники земельних наділів отримують від орендарів по 4,5 відсотка від вартості паю. Перехід на вищий відсоток розрахувань дав змогу майже на 180 мільйонів гривень збільшити доходи селян у цьому році. Крім плати за пай, у грошовому еквіваленті чи натурою, великі корпорації, СТОВи, агрофірми, котрі орендують на селі землю, підписують з органами місцевого самоврядування договори соціального партнерства. Така форма співпраці добре себе зарекомендувала і має, поза сумнівом, велику перспективу. Адже орендарі не тільки розраховуються за використання паїв, а й допомагають утримувати соціально-культурну інфраструктуру населених пунктів, беруть активну участь у житті територіальної громади.

— Сергію Борисовичу, як відомо, еталонний кубічний метр чорнозему, котрий зберігається в одному з європейських музеїв землеробства, — родом з Уманського району. Що робиться нині задля того, щоб зберегти родючість черкаської землі?

— Як казали колись мудрі люди: щоб земля родила, треба її годувати. До того ж з розумом, турботою і любов’ю. Нині не тільки екологи, а й практики-аграрії зрозуміли, що захоплення одними лише мінеральними добривами, хай і збалансованими, до добра не доведе. Землі потрібна органіка. Тому символічний ключ від чорноземних скарбів лежить сьогодні на тваринницьких фермах. Великий обсяг роботи облдержадміністрації у галузі АПК спрямований на інтенсивний розвиток тваринництва, дотримання високої культури землеробства, захист землі від ерозії та суховіїв. Переконаний, тільки так ми збережемо неоціненні, унікальні черкаські чорноземи. На практиці це давно показують у своїх господарствах уже згадуваний Микола Васильченко, його колеги, керівник відомого сільгосппідприємства «РВД-Агро» Володимир Рябенко, директор корпорації «Украгротех» Руслан Кочергін та інші новатори. В області створюються нові потужні тваринницькі комплекси з виробництва продукції на промисловій основі. Розпочато реконструкцію та будівництво сучасного молочного комплексу потужністю 1500 корів у ТОВ «Кищенці» Маньківського району, з’являться новітні об’єкти тваринницької галузі в Жашківському, Золоніському та інших районах. Порівняно з минулим роком у всіх категоріях господарств області приріст виробництва м’яса збільшився на 2,7 відсотка, виробництво яєць — майже на 13 відсотків, молока вироблено в обсягах 410 тисячі тонн.

Цікаві сегменти

— Крім традиційного на Черкащині молочарства, в області з’явилися нові, цікаві сегменти тваринництва, чи не так?

— Ми повернулися до призабутої, але такої улюбленої українцями справи — вирощування коней. У наших козацьких краях з давніх-давен кінь завжди був поруч з людиною: у праці, бою, на відпочинку. Нещодавно створений у Жашківському районі племінний кінний завод з розведення спортивних коней вестфальської породи — то наша нинішня гордість і спортивна слава. На підприємстві діє тренувальне депо, спортивна кінна школа, побудовано критий манеж на рівні кращих світових зразків, де проводяться змагання міжнародного рівня. Ще одна «родзинка» черкаського агропромислового комплексу — розвиток звірогосподарства. Ця галузь потребує чималих затрат, високої технологічної дисципліни, постійної уваги. Зате винагорода за копітку роботу — також солідна. Це й довели у ТОВ «Золотоніське звірогосподарство», де створили замкнутий цикл вирощування і переробки норок.

— Сергію Борисовичу, досі ми говорили про економіку АПК. А яким ви бачите майбутнє черкаського села? Чи збережеться воно взагалі, коли запрацює ринок землі?

— Я про це також багато думав, аналізував і дійшов висновку, що наше село житиме завжди. І не тільки житиме, а буде заможним і квітучим. Я назву лише кілька чинників, які підтверджують мої міркування. Менталітет українців такий, що вони не можуть жити без землі і села. Це, очевидно, «говорять» у нас гени трипільців, найдавніших хліборобів України. Тому, коли запрацює ринок землі, переконаний, наші люди не поспішатимуть продавати батьківську землю. По-друге, у нас велика порівняно з європейською щільність сільського населення. По суті, у Західній Європі традиційних сіл уже й немає. І за цим вони дуже шкодують. Бо втратили найцінніше: народну культуру, фольклор, звичаї, обряди. Одне слово, свою самобутність. У нас на Черкащині чимало сіл, де проживають по три, п’ять, десять тисяч мешканців. Багато населених пунктів з однією, двома тисячами. Щоб розвивати великі та малі села, ми прийняли обласну програму «Село Черкащини 2020».

Щоб селяни були з роботою

— То яке ж воно — село завтрашнього дня?

— Не завтра, а вже сьогодні працюємо над тим, щоб усі села були газифіковані, освітлені, мали дороги з твердим покриттям. Щоб функціонували школи, лікарські амбулаторії, дитячі садки, будинки культури. А головне, щоб селяни були з роботою. Тому щороку в сільській місцевості заплановано створювати по дві тисячі робочих місць. Де їх взяти? Відкриватимемо заготівельно-збутові, переробні, сільськогосподарсько-обслуговуючі підприємства, відновлюватимемо побутові, комунальні, сервісні заклади. Ми сприятимемо відкриттю у кожному великому селі не барів чи кафе, а спортивних центрів, стадіонів, басейнів. Розвиватимемо туризм, у тому числі сільський, «зелений». Ви подивіться, скільки у нас на Черкащині сіл і містечок, куди з дорогою душею приїде кожен українець та й зарубіжний мандрівник також. Це мальовничі Моринці і Канів Тараса Шевченка, історичний Суботів і Чигирин Богдана Хмельницького, літературний Стеблів Нечуя-Левицького, квітучий Мліїв Симиренків, музичне Городище Гулака-Артемовського, лірична Кам’янка Чайковського, чарівні Квітки Стеценка, незрівнянний Богуславець Максимовича... Ці села — колиска етносу і нації. У них душа українського народу, його велич і слава. А душу треба берегти, леліяти, робити усе, щоб вона відчувала гармонію, спокій і радість. Саме цього я бажаю у День працівників сільського господарства усім трудівникам села. Хай щедро колоситься наша українська нива. Хай святий хліб завжди буде у кожного на столі. Миру, достатку, злагоди зичу кожній селянській оселі, кожному трудареві!

— Вітаю й вас, Сергію Борисовичу, зі святом. Дякую за розмову.

Інтерв’ю провела Лідія ТИТАРЕНКО.

Фото прес-служби Черкаської ОДА.