Рік у рік дедалі складніше відбирати молодь на армійську службу. Під час нинішнього осіннього призову з восьми тисяч юнаків районні військкомати відібрали лише тисячу. З них абсолютно (або відносно?) здоровими можна вважати максимум кожного четвертого.
Перевелися степові богатирі
— Я згодний з тим, що українські школи приділяють недостатню увагу фізичній підготовці й зміцненню здоров’я потенційних призовників, — каже керівник обласного збірного пункту підполковник Сергій Безруков. — Однак усе починається не зі школи, а з дешевого китайського взуття без супінаторів, що сприяє розвитку плоскостопості. Адже його носять ледве не з дитячого садка. І ось наслідки: з тисячі призовників, які йдуть служити, плоскостопість першого-другого ступеня медики виявляють у 300—400 чоловік. Вони вважаються придатними, однак з віком недуга ще нагадає їм про себе.
Педагоги й батьки, на жаль, не б’ють на сполох і з приводу постави в дітей: якщо серед учорашніх школярів жертв сколіозу не так багато, то серед випускників коледжів і ПТУ, що проходять медкомісії, у більшої половини він уже переростає в остеохондроз.
Кожний десятий майбутній солдат схильний до вегетативно-судинної дистонії, і відповідно, стройову службу вони нести ще можуть, але, скажімо, у бригаду охорони Генерального штабу, Військово-морський флот, внутрішні війська та інші елітні частини напевно не потраплять.
Висновки й спостереження членів призовних комісій підтверджують і дані міськуправління охорони здоров’я. Так, його начальник Микола Гайдученко поінформував, що за підсумками огляду 29,8 тисячі школярів старших класів обласного центру у 62 відсотків виявлені різні патології. Кожний п’ятий підліток страждає на сколіоз чи плоскостопість, у 16 зі ста — зір не в порядку, у кожного десятого — травлення.
Одне слово, замість гордого епітета «степові богатирі» більшості херсонської молоді нині набагато більше підходить прізвисько «інвалідна команда». Не випадково багатьох призовників зі збірного пункту тепер направляють не у війська, а в навчальні центри Міноборони — придивитися, а заодно й проконтролювати, чи не «вилізе» після підвищених фізичних навантажень яка-небудь схована хвороба.
Раніше дітей по повній програмі навантажували, до слова, і в школах, але тепер через смертельні випадки, які почастішали на уроках, викладачі побоюються «ганяти» навіть старшокласників. Тільки-но завтрашній захисник Вітчизни здолає пару кіл на стадіоні, і з’явився у нього на щоках рум’янець, а турботливий фізрук вже тут як тут: посидь, відпочинь. Чадо, може, і не скаржиться ні на що, але наставникові краще перестрахуватися.
В одинадцятирічках визнають, що таке ставлення «розхолоджує» навіть тих хлопців, які із задоволенням займаються спортом і під час уроків, і у вільний час.
Учителі, військові, та й батьки одностайні в тому, що держава має вкладати гроші в зміцнення здоров’я підлітків — поки ще є кому зміцнювати. На думку фахівців, якщо не для всіх, то хоча б «без п’яти хвилин» призовників треба годувати вітамінізованими обідами зі свіжою рибою й молочними продуктами.
Херсон.
Ці хлопці, поза сумнівом, медкомісію пройшли.
Фотоетюд Сергія КОВАЛЬЧУКА.
