Нещодавно в Севастополі Національний Олімпійський комітет проводив Всеукраїнський семінар-нараду. Його президента Сергія Бубку запросили в одну зі шкіл. Чекаючи на гостя, я вирішив поспілкуватися зі школярами, які мали спортивний вигляд. Запитав: «Як вважаєте, уроки фізкультури приносять вам користь?».
— Так, ми із задоволенням на них ходимо, гарна фізична форма допомагає в навчанні. 
У відповіді хором я запідозрив домашню заготовку, яку готували явно не для мене.
Приїхав гість і розмова обірвалася. Згодом у шкільному музеї спортивної слави я й один з недавніх співрозмовників опинилися поруч.
Якби міністром був учень
— А навіщо ви запитували про фізкультуру? Якщо з газети й не записуватимете моє ім’я й школу, можемо поговорити. 
На ці умови я погодився.
— Сергій Бубка вчився в такій же школі, як і ми. Гадаєте, чемпіоном він став завдяки їй? Я ось займаюся спортом у ДЮСШ серйозно. У мене є тренер, котрий працює тільки зі мною. А чого можна досягти за сорок п’ять хвилин уроку в колективі в тридцять-тридцять п’ять учнів? Коли у викладача черга до мене дійде?! Про шкільний спортивний інвентар і говорити смішно.
Мій дід, йому шістдесят, у волейбол з нами у дворі грає. За яку команду він виступає, та й виграє. Він ніде й ніколи не тренувався. Розповідав, що в школі — він у селі вчився — фізкультурника не було, на уроці давали волейбольний і футбольний м’ячі й дозволяли бігати, скільки вистачить здоров’я.
Що можу порадити? У молодших класах залишив би все, як є. Але тільки щоб фізрук давав малятам ази спортивної підготовки, визначав, кому й чим краще займатися.
А для старшокласників обов’язково запровадив би два уроки фізкультури щодня — перший і останній. І, як в інститутах, вільне відвідування занять. Адже все одно хтось довідки приносить, хтось просто «косить». Вираховувати їх і змушувати долучатися до фізкультури? У нас є уроки музики й співу, образотворчого мистецтва. То що, усі повинні добре співати чи малювати?
Спортзал у школі тримав би відкритим з ранку до вечора. А ще, у дев’ятому, десятому й одинадцятому зробив би роздільні уроки для хлопців і дівчат.
Записав Микола МАГДИЧ.
Севастополь.
Нудно не буває
Не можна проігнорувати севастопольського старшокласника, котрий висловив розумні та, найголовніше, такі пропозиції з удосконалення уроків фізкультури в одинадцятирічці, які легко можна реалізувати. Але, запитаєте, хто б це дослухався до думки школяра, якщо часом можновладці не чують авторитетного вченого, що буквально пробиває ідею реформування системи. Тому вона, застаріла як і шкільний спортінвентар, і жива. А поки вона в дії, нехай і покрита пилом бюрократії та консерватизму, її, до прийняття прогресивної, педагоги виконують.
І виконують здебільшого сумлінно, про що розповідають діти, котрі не нудьгують на фізрі. Мені довелось поспілкуватися з багатьма хлопчиками і дівчатками з різними поглядами на урок. Сьогодні слово Софійці Курбатовій, столичній шестикласниці:
— Я навчаюся в спеціалізованій 250-й школі. На уроках фізкультури ніколи не нудьгувала, але нині він мені більше подобається, ніж, скажімо, у четвертому класі. Цей предмет у школі ведуть три вчителі — двоє молодих і дещо старший. Нашого звуть Віктор Іванович. Розповісти, як проходив останній урок? Нас вишикували, ми відповіли на привітання вчителя, який сказав тему заняття, і почали розминку. П’ять хвилин бігали навколо стадіону, потім робили вправи для рук і ніг, віджималися від землі. Перед здачею нормативів тренуємося з учителем.
Того дня «качали» прес — за хвилину дівчаткам треба зробити вправу 40 разів, а хлопчикам — 44. Після цього здавали «хвости». 
Я, наприклад, раніше теж мала один і перездавала залік зі стрибків на скакалці. Інші учні бігали, кидали м’яча, стрибали. Якщо залишається час, ми граємо в «перестрілку», піонербол (хлопчики у футбол), баскетбол. А взагалі на уроках ми бігаємо, стрибаємо в довжину, віджимаємося, підтягуємося на турніку (хлопчики).
Випадків травмування не пам’ятаю, пустощів також — з цим у нас суворо. Якось дівчинці стало зле, та й у мене недавно голова боліла... У такому разі надає допомогу медсестра. У нашому класі троє дітей звільнені від занять через хворобу, але на уроки вони обов’язково ходять і виконують вправи, хто скільки може. Оцінки дізнаємося одразу після виконання нормативу, і якщо хочемо її поліпшити — тренуємося і перездаємо...
Займаємося ми в спортивній формі, яку забувати не бажано — батькам одразу повідомляють, якщо це повторюється не один раз. Кожний урок цікавий по своєму, але нудно не буває, оскільки всі 45 хвилин ми в русі, у грі. Тому «двійок» з фізкультури бути не може, якщо намагаєшся робити все за вчителем.
Записав Іван ІЛЛЯШ.
Фото автора.
Тим часом
 
У Кам’янсько-Дніпровському навчально-виховному комплексі до уроку фізкультури вчителі завжди готуються на совість, застосовують індивідуальний підхід до кожного учня, враховуючи стать та стан його здоров’я. Заклад має стадіон (6300 кв. м), майданчик для гри у волейбол, спортзал тощо. На них тренуються діти після уроків і у вихідні (теніс, футбол, карате).
— Учні нашої школи протягом 20 років посідають перші місця в районній спартакіаді та призові місця з окремих видів спорту на обласних змаганнях, — зазначає директор НВК Ігор Школьний. — Цього року, скажімо,
Овчатова та Горєлов перемогли в обласній олімпіаді з фізичної культури. Щороку збірна команда одинадцятирічки бере участь у патріотичному фестивалі школярів «Нащадки козацької слави», в якому незмінно завойовує призові місця.
Успіхи дітей, зрозуміло, стали можливими завдяки їхній наполегливості, а також високій майстерності вчителів І. А. Брикун, І. В. Брикун, Ф. В. Чемерис.
Запорізька область.