Богдан (Зіновій) Хмельницький вперше став під вінець у 35 років, Ганні тоді було 20. І рясно благословив молодих Бог: дав три дочки, потім три синочки. Старший Тиміш — батьків улюбленець. Та зовсім молодою пішла у інший світ дружина Хмеля. Дітей доглядала нянька та економка Олена (Гелена), яка й стала фатальним коханням гетьмана. Коли ж гніздо Богдана у Суботові було зруйновано Чаплинським, а молодшого сина Хмеля на смерть забатожено, Хмельницький не знайшов правди ні в суді, ні у короля — і втік на Січ. Разом із собою забрав Хмельницький своє старше орля в гніздо орляче, тому не довелося Хмельниченкові довчитися у Києво-Могилянській академії.
У лютому-березні 1648-го після переговорів гетьмана Богдана Хмельницького з кримським ханом Ісламом-Гіреєм ІІІ і укладення угоди про спільну боротьбу проти Польщі Тимоша залишили заручником у Бахчисараї. Майже рік пробув у заставі гетьманич: там багато працював у бібліотеці, вивчав мови й поринав у спогади... Згадував, як вони з батьком були у Варшаві при королівському дворі. Згадав бал у князя Януса Радзивілла, дружина якого Марія — старша дочка молдавського господаря Василя Лупула — познайомила гостей зі своєю молодшою сестрою Розандою. У 14-літню красуню одночасно закохалися двоє юнаків — Тиміш Хмельницький і Дмитро Вишневецький (і стали ворогами до лебединого часу). А по обіді був ґерць. У кінному змаганні Тиміш блискавкою проскочив перед конем Вишневецького і став перед королевою балу. І Розанда вийняла з коси троянду й приколола до Тимошевого жупана. Спогади не довго тішили юнака: коли він перехворів на чорну віспу й побачив своє покоцане хворобою обличчя, гірко усміхнувся. Сам рудий, на обличчя рябий — кому такий треба? Забудь Розанду!
Після повернення з 1648 р. Тиміш був чигиринським сотником і разом з батьком брав участь у походах української армії в Галичину, у Зборівській битві 1649-го, Берестецькій битві 1651-го, Батозькій битві 1652-го, під час яких відзначився відвагою і хоробрістю. Коли ж на молдавські землі Василя Лупула посунули горці-мунтяни, Лупул попросив у гетьмана допомоги.
Орлом полетів Тиміш у Молдову, розбив Радулове військо і приїхав у Ясси з перемогою. Посватався. Але батько Розанди попросив відтермінувати весілля на рік. Через рік Хмельницький нагадав Лупулу, що може надіслати весільний потяг... у 20—30 тисяч козаків! Від такої пропозиції володар Молдови не зміг відмовитися. Тим більше що сватами були Іван Виговський і Данило Нечай.
21 серпня 1652 р. в церкві у Рашкові, козацькому селі на березі Дністра, відбулося вінчання сина гетьмана Богдана Хмельницького Тимоша Хмеля та дочки молдавського правителя Василя Лупула Розанди (Русандри). Весілля відгуляли у Яссах, тодішній столиці князівства, на престолі якого був Василь Лупул. Це одруження — дуже важлива подія, бо завдяки йому родина Хмельницьких породичалась з найвпливовішими вельможними родинами тогочасної Східної та Центральної Європи — Радзивіллами (Іван Радзивілл був у шлюбі з сестрою Розанди), з Конецпольськими, Жолкевськими, Вишневецькими, Збаразькими та іншими значними родами Речі Посполитої. Отже, Богдан Хмельницький в певному розумінні став на один суспільний рівень з ними.
І повіз Тиміш молоду додому, до Чигирина. Тішилися вони обоє щастям, пили його пригорщами, але недовго: знову приїхав князь Лупул і попросив військової допомоги. Не годиться свою країну лишати, а чужу обороняти, але ж тесть... От і подався Тиміш на війну. Намагаючись допомогти своєму тестеві, загони якого було оточено об’єднаними волосько-польськими силами у Сучавській фортеці (тепер Румунія), Тиміш на чолі 9-тисячного козацького загону 10 серпня 1653 року прорвався до міста. За короткий час він зробив фортецю неприступною. І коли перемога була вже близькою, сталося нещастя. Вибравши момент, коли Тиміш, керуючи обороною фортеці, перебував на її валах, князь Дмитро Вишневецький скомандував польським гармашам дати залп. Одне із ядер розтрощило лафет козацької гармати, неподалік від якої стояв Тиміш, і його уламками гетьманича було важко поранено. Кілька днів молодий організм боровся зі смертю, але почалася гангрена, і 15 вересня 1653 року він помер...
Повертався Тиміш до батька Богдана в залитій медом труні, закритій від вражого ока. У славному Чигирині чекала на Тимоша і кохана дружина Розанда, і двоє козачат-близнят Іван і Богдан.
Запоріжжя.
Репродукцію надіслала автор матеріалу.
