В одній із столичних газет журналіст проаналізував підручник «Історія України» для 11-го класу (автори А. Струкевич, І. Романюк і С. Дровозюк). Мені, колишньому учителю історії, прикро, що сьогоднішні випускники ЗОШ не мають підручника, в якому об’єктивно відображались би історичні процеси, явища і факти історії незалежної республіки.
У роки правління міністра освіти і науки Івана Вакарчука заподіяно багато лиха педагогічній ниві. Він особливу роль відводив організації лобістських груп, які готували і рекомендували до видання низькопробні книжки з історії. Автори згаданого підручника для 11-го класу, мабуть, заражені бацилами «вакарчуковщини».
Моя науково-педагогічна діяльність при Вакарчукові була направлена на недопущення подальшої руйнації нашої школи, безкомпромісну боротьбу з методами колишнього міністра (це описано в моїй 39-й книзі «Пошуки якісної та ефективної школи незалежної України», яка побачила світ цього року і яку високо оцінив Перший заступник Голови Верховної Ради Адам Мартинюк). У ній, зокрема, йдеться про руйнацьку діяльність Вакарчука і його команди.
Підтримуючи в основному критику підручника «Історія України» для 11-го класу, не можу погодитись з гіперболістичною суб’єктивною оцінкою діяльності видного діяча і організатора педагогічної науки академіка (НАН і НАПН) Василя Кременя. У моїй книзі, між іншим, аналізується робота Національної академії педагогічних наук, йдеться не тільки про здобутки, а й гостро критикуються недоліки, бездіяльність окремих членів Академії педнаук.
Водночас автор оцінює вагомий внесок Василя Кременя в розвиток педагогічної науки.
Ось тільки фрагмент із цієї характеристики: «...Науково-педагогічна діяльність В. Кременя охоплює широкий діапазон проблем, центральними з яких є теоретико-методологічне обгрунтування розвитку науки і освіти України, визначення засадних принципів і напрямів розвитку філософії освіти, розробка концептуальних питань сучасної соціології та культурології, які знайшли відображення в понад 350 наукових працях...».
Тому я категорично не погоджуюсь з необ’єктивною грубою критикою діяльності академіка НАН і НАПН Василя Кременя і прошу оприлюднити мою позицію в газеті «Голос України».
Іван ЖЕРНОСЄК, професор, заслужений працівник освіти України, відмінник освіти СРСР, народної освіти України, Молдавії, Монголії, Німецької Демократичної Республіки.
Київ.
