Мономах відпочиває!
Якось так непомітно минув день народження Геракла нашого часу, рейтингового вінценосця Росії і помазаника Адольфа — В. Путіна-Мономаха. У глухій тайзі — без улюбленої Кабаєвої, пестунчика Кузі (амурський тигр з голодухи накивав лапами в Китай) і божого лизоблюда Кирила. Не було навіть Михалкова з роялем у кущах, який би виводив: «Боже, царя храни!...». Подейкують, цар перебував не в доброму гуморі: рвав з кедрів білок, метав ложками з ікрою в кету і горбушу і навіть спересердя наступив своїм кремлівським підбором на вухо ведмедя. Той ревів, наче Жирик. А все чому? Ціна на нафту летить Кузі під хвіст, донецький
аеропорт — їхній, «Кримнаш», а фрау Меркель відмовляється пити на брудершафт баварське пиво. І цей ще, герой Новоросії Гіркін, направо-наліво інтерв’ю роздає! Величі йому захотілося! І не доганяє, дивак, що доки в Мінську, Астані, Єревані і Душанбе футбольний стадіон не затягне пісню «Гіркін — х... ло!» до істинної слави йому ще пити... як до Києва рачки.
А ви питаєте, чому В. Путін наодинці з лосями цмулив кедровий самогон єгеря Прошки і занюхував його шапкою Мономаха? Бо тяжка вона, ця шапка... Януковича!
