Герої бетонних фортець

На території Волинської області розміщувалися 2-й Володимир-Волинський та 9-й Ковельський (Любомльський) УРи, останній з них лиш почали споруджувати. Володимир-Волинський УР мав протяжність 60 км і глибину 5—6 км, налічував сім вузлів оборони. Основу їх мали становити 141 залізобетонна довготривала вогнева точка (ДОТ). Переважно це були двоповерхові триамбразурні споруди, в яких на стаціонарних турелях мали стояти три кулемети «Максим», а в двох напівкапонірах — гармати, стволи яких були захищені сталевими заслінками. Зустрічаються й доти, спроектовані лише під кулемети. Уся система побудована для взаємної підтримки, кожна група утворювала батальйонний вузол оборони, до яких були приписані окремі кулеметно-артилерійські батальйони, які складали гарнізони оборонних об’єктів. Гарнізон доту — 8—10 чоловік. В окремих, дещо більших та із сильнішим озброєнням, могло бути 30—35 осіб. Вони звалися довготривалими вогневими спорудами (ДВС).

Польове заповнення укріпрайону мусили забезпечити армійські частини. Перед початком війни готовність Володимир-Волинського УРу сягала лише 28—33 відсотків, тобто повністю були споруджені та озброєні лише до 50 дотів та кілька ДВС. В основному доти були зосереджені біля міста Устилуг, сіл П’ятидні, Лудин, Хотячів Володимир-Волинського та Поромів, Цуцнів (тепер Петрово), Литовеж Іваничівського районів.

Укріпрайон на території Волині, за планом командування Київського особливого військового округу, з початком бойових дій мали прикривати кілька бойових частин. Крім застав 90-го Володимир-Волинського прикордонного загону (начальник — Михайло Бичковський), 19-го, 20-го, 145-го та 146-го окремих кулеметно-артилерійських батальйонів, це мали здійснювати 85-й і 92-й артдивізіони та частини 87-ї стрілецької дивізії 5-ї армії генерала М. Потапова. Постійний гарнізон Володимир-Волинського укріпрайону мав на озброєнні 16 гармат калібру 107—122 мм, 10 гармат 76-го калібру, 42 — 45-мм гармати, 338 станкових та 151 ручний кулемети. У гарнізоні — 2085 душ, а це лише 29 відсотків штату військового часу. Командував укріпрайоном полковник І. Карменов.

До військ польового заповнення входила і згадувана вже 87-ма стрілецька дивізія генерал-майора П. Алябушева. У дивізії — 9872 душі (68 відсотків штату військового часу). На озброєнні — 562 автомати ППД, 641 станковий та ручний кулемети, 140 полкових і зенітних гармат, 150 мінометів. Окрім цього, біля Володимира-Волинського стояла 41-ша танкова дивізія полковника П. Павлова, озброєна переважно легкими танками Т-26 та бронеавтомобілями. Прибулі нещодавно 30 танків КВ із 152-міліметровими гарматами не мали навіть бронебійних снарядів, які намагалися за порадою Г. Жукова замінити бетонобійними.

Бойові дії в районі Володимир-Волинського УРу носили вкрай запеклий характер. Вранці 22 червня 1941 року біля Устилуга разом з бійцями 4-ї прикордонної застави та частинами 87-ї стрілецької дивізії, що встигли пробитись до міста, героїчно билися гарнізони дотів 19-го кулеметного батальйону, відбивши три атаки німців.

Відомий подвиг оборонців доту біля села в околицях Устилуга, яким командував Герой Радянського Союзу лейтенант Сергій Гуденко. Його гарнізон кілька днів стримував наступ фашистів і боронився до останнього захисника. Чотири дні між селами Бортнів та Поромів Іваничівського району бився гарнізон доту на чолі з лейтенантом Іваном Трубніковим. Оточені противником, воїни вогнем гармати та кулеметів знищили десятки гітлерівців та кілька одиниць військової техніки. Лише після того, як більшість оборонців загинула, а в доті закінчились вода і продовольство, ворогам вдалося захопити героя. Подвиг Трубнікова став відомим громадськості лише в 2010 році завдяки місцевим старожилам та авторам цих рядків.

Гарнізони дотів «Грізний» і «Кулик» із 146-го ОКАБ капітана Бурого прикривали ділянку кордону Литовеж — Грибовиця — Лішня. Гармата та кулемети «Грізного», гарнізон якого очолював лейтенант Іноземцев, уже о 5-й годині 22 червня били по ворогу, що наводив понтонну переправу через Західний Буг. За свідченнями місцевих жителів, «Грізний» вів вогонь по ворогу до початку липня і замовк лише після того, як німецькі сапери підірвали його разом з оборонцями. До кінця червня відбивав атаки і гарнізон доту «Кулик». Під кінець боїв у ньому з одинадцяти бійців залишилося четверо. Загинув після кількоденних боїв і гарнізон кулеметного доту «Безіменний».

Про подвиги однополчан розповів молодший лейтенант І. Головашов з доту «Кулик». Важко поранений і полонений у тих боях, він після війни повернувся в село Стара Лішня Іваничівського району до дружини волинянки, з якою пов’язав долю напередодні війни.

Більшість подвигів окремих гарнізонів дотів залишаються ще невідомими. На стінах дотів досі видно шрами від снарядів, бомб, пекельні сліди вогнеметів. Старожили Поромів та Бортнів розповідають про загибель гарнізонів дотів біля їхнього села від застосування німцями вогнеметів, газових засобів та закладеної саперами вибухівки. Частину загиблих воїнів перепоховали ще в 1950—1980-х роках, а окремі поховання ще не знайдені та не впорядковані. Тіла восьми бійців одного з таких гарнізонів дотів з ініціативи Бужанківського сільського голови Сергія Тимощука виявлено та з військовими почестями перезахоронено 22 червня 2007 року.

З 22-го червня по 4 липня 1941 року тільки бійці 90-го Володимир-Волинського прикордонного загону вивели з ладу 2236 ворожих солдатів та офіцерів, із них 1400 були вбиті. Втрати прикордонників становили 70 відсотків особового складу загону, тобто 1300 бійців та командирів. Втрати гарнізонів дотів, оточених спецпідрозділами противника, були, вочевидь, ще більшими. Загалом  2-й Володимир-Волинський укріпрайон відіграв значну роль у стримуванні наступу німецько-фашистських військ. 

Протягом 1990—2000 років з більшості з них були зняті і здані на металобрухт броньовані двері, металеві заслінки амбразур, стальні ковпаки... Подекуди почали розбирати на щебінь і самі споруди. А тим часом доти могли б стати цікавими туристичними об’єктами.

Хоча не все забуто. Встановлено меморіальну дошку на одній із бетонних фортець, яка нагадує про подвиг у червні 1941-го Героя Радянського Союзу Сергія Гуденка (справжній ДОТ Гуденка розташований дещо далі від шосе Володимир-Волинський — Устилуг), на честь оборонців Другого Володимир-Волинського укріпрайону в Нововолинську встановлено меморіальну дошку, про їхній подвиг свідчить напис на одній зі стел меморіалу Вічної Слави в місті Луцьку.

Волинська область.