«Голос України» уже не раз писав про Дунай і його дельту, про проблеми україно-румунських відносин, тісно пов’язаних із цією водною артерією. Ось і останні публікації — «Країна зміцнює свої позиції на Дунаї» (30 листопада) і «Час підсумків — час початку» (7 грудня) стали продовженням цієї животрепетної теми.Проблеми Дунаю і його дельти — тема й нинішньої розмови з одним із компетентних у цьому питанні фахівців — першим заступником директора з наукової роботи Українського науково-дослідного інституту екологічних проблем (УкрНДІЕП), професором кафедри екології Харківського національного автомобільно-дорожнього університету Олександром ВАСЕНКОМ.
— Ми постійно проводимо моніторинг робіт з відновлення судноплавства в українській частині дельти Дунаю — на стадії будівництва й експлуатації, — зазначає учений. — Сьогодні всі організації, які залучені до цього процесу, працюють у графіку й виконують необхідні дослідження. Отримані матеріали передаємо в ДП «Дельта-лоцман», в Мінприроди, а також усім зацікавленим організаціям, яким потрібна ця інформація. Вона, як і раніше, залишається відкритою.
— Які міжнародні структури насамперед цікавляться цими даними?
— Недавно у нас в Києві, в Мінприроди, була зустріч з представниками Євросоюзу. Відбулася змістовна дискусія на тему про глибоководний судновий хід (ГСХ) «Дунай — Чорне море». Уперше за весь час МЗС України озвучило точку зору, що проблема ГСХ «Дунай — Чорне море» розглядається як проблема геополітична, і проблеми екологічні посідають тут аж ніяк не перше місце. Саме на цьому я неодноразово наголошував раніше.
Ще під час перших зустрічей в Одесі з представниками Румунії я у своїх виступах казав, що під час обговорення теми Дунаю й ГСХ треба політиків посадити окремо від учених. І тоді одразу стане зрозуміло, в чому суть проблеми. Якщо ж змішувати все це, то завжди виходить, що політики наче домінують, намагаючись викласти все зовсім не так, як це розуміють фахівці...
Мені довелося нагадувати також про те, що наші кількаразові звернення до румунської сторони з проханням організувати й вести спільний моніторинг, на жаль, підтримки не одержали.
Ми зверталися до міжнародних організацій із заявами про те, що готові разом з нашими сусідами провести моніторингові дослідження дельти Дунаю й території біосферного заповідника, який має значення не лише для нашого регіону й не тільки для Європи. Ми завжди наголошуємо на тому, що це територія планетарного значення (на якій кордон — це умовності, придумані нами), тому й ставитися до неї потрібно відповідно. І ще: дельта Дунаю — цілісна природна система, яку й досліджувати треба як цілісну систему.
Ось чому необхідно встановити, що найбільш значиме для збереження цілісності цього резервату? На якій території господарська діяльність негативніше позначається на стані дельти Дунаю? Може, і там, і там погано? Про це також треба сказати, але розглядаючи проблему загалом. А то, тільки-но ми вириваємо один з елементів цілісної системи, він перестає бути об’єктивним і відводить від найголовнішого: збереження цілісності всього резервату.
Якщо світове співтовариство зацікавлене в збереженні цього резервату, то воно й повинне підтримати нашу ініціативу.
— А Румунія так і не надала Україні жодного висновку за результатами моніторингів, які, хочеться думати, ведуться на її території?
— Такої інформації офіційно ми не отримували. Принаймні на рівні Міністерства охорони навколишнього середовища. Крім того, Румунія не надала нам жодного факту, що підтверджує істотний вплив господарської діяльності на українській території на суміжну територію.
Щодо академічних програм з дослідження дельти, які там ведуться, то я завжди казав, що такі програми дуже цікаві, результати їх можна обговорювати на наукових форумах, використовувати їх при обґрунтуванні якихось дій. Але вони не є офіційними даними, щоб їх можна було висунути як докази у вирішенні міждержавних претензій. Але ми зацікавлені в тому, щоб одержувати дані таких досліджень.
Є ще один момент, на який варто звернути особливу увагу. Румунська сторона, а за нею й представники деяких громадських організацій, зокрема й українських, говорячи про проблеми дельти Дунаю й глибоководного суднового ходу, чомусь заявляють, що комісія по запиту ЄЕК ООН Еспоо нібито встановила факт наявності шести чинників транскордонного впливу — забуваючи, що комісія по запиту назвала шість МОЖЛИВИХ транскордонних впливів. Але слово «МОЖЛИВИХ» пропущено представниками румунської сторони, і представники Євросоюзу теж почали говорити про такий вплив як встановлений факт.
Цей прийом (філологічної неточності перекладу чи цитування) румунська сторона використовувала і у Женеві, і на всіх рівнях, і вже йде, на жаль, звикання європейських експертів до того, що комісія нібито це встановила. Але це ж неправда!
Це дуже авторитетна комісія, до висновків якої ми дослухалися. Зокрема, ми підсилили напрямки моніторингу, щоб повністю відслідковувати ситуацію на Дунаї. Але жодного факту, який підтверджує, що цей негативний вплив є, ми на сьогодні ніде не маємо. До слова, немає таких фактів і в румунської сторони, інакше вони їх уже давно оприлюднили б.
— Нині багато пишуть і говорять про ефект нагромадження хронічного впливу.
— Ми його теж відстежуємо. Але поки що ані у нас, ані у румунської сторони даних про те, що такий ефект проявився, немає. Треба бути чесним, казати те, що є.
— Дивний у нас із сусідами якийсь діалог виходить. Ми чомусь увесь час виправдовуємося. Чи я, можливо, згущаю фарби?
— Так воно, на жаль, і відбувається: Україна повинна увесь час виправдовуватися. Ми чомусь увесь час маємо казати, що «вибачте, ви тут помилилися...», «у вас неправильний переклад...» або ще щось. І ми розуміємо при цьому, що це — не помилка, а усвідомлене викривлення того, що було записано цією комісією.
— Як я зрозуміла, у вас немає претензій до висновків самої комісії?
— Я вже казав і ще раз повторю: комісія була незаангажована і професійна. А те, що відбувається з висновками цієї комісії, називається некоректною подачею інформації.
— Сьогодні в Україні порушують (переважно одеські організації) питання будівництва іншого суднового маршруту — через Сасик. Як ви до цього ставитеся?
— Це неправильно, що до проблем ГСХ прив’язують інші проблеми. У тім числі — і проблеми Сасику. Це — окремі проблеми. Звичайно, їх треба розв’язувати, але без прив’язки до проблем судноплавства.
Ми плануємо провести в Одесі робочу зустріч, на яку запросимо Державну екологічну інспекцію з охорони навколишнього середовища північно-західного району Чорного моря — і всі зацікавлені організації, а також пресу, щоб учергове продемонструвати властиву нам відкритість.
— Уже пролунало твердження того, що господарська діяльність наших сусідів призвела до перерозподілу водостоку не на нашу користь, і замість 70 % до 30 % на початку минулого століття ми сьогодні маємо 49 до 51 на користь Румунії. І зменшення водності української частини Дунаю призводить до деградаційних процесів у нашій частині дельти Дунаю тощо. Що в цьому з наукової точки зору відповідає дійсності?
— Я завжди роботу екологів порівнюю з роботою лікарів і слідчих. Тобто діє принцип «не нашкодь». Проблема, пов’язана з порушеннями гідрологічного режиму, є. Але треба, щоб тут уважно попрацювали фахівці — гідрологи, зокрема, Дунайської гідрометобсерваторії, і встановили причинно-наслідкові зв’язки. Це — професіонали, які чудово знають ситуацію. Є і в Румунії публікації на цю тему, є багаторічні дослідження водності Дунаю. І лише після глибокого аналізу ситуації ми зможемо говорити про причини змін, які сьогодні спостерігаються.
Ми можемо й повинні говорити про те, що проблеми є. І що Україна має впритул зайнятися вивченням питання про те, як відбувається перерозподіл водостоку Дунаю й що стало причиною цього процесу. Треба подивитися, що відбувається на території Румунії й визначити, з чим це пов’язано — з будівництвом каналів, розчищенням єриків тощо. І тільки після цього (тобто глибокого й всебічного вивчення проблеми) ми можемо робити висновки про серйозні впливи на природу дельти й перерозподіл водостоку Дунаю.
Нам доводилося стикатися з питаннями, пов’язаними із впливом господарської діяльності наших сусідів — наприклад, з будівництвом сміттєспалювального заводу, іншими видами господарської діяльності. І ми прямо казали, використовуючи розрахунки, що це підпадає під конвенцію Еспоо й тут має бути дотримано всіх процедур.
Коли ж заяви йдуть на рівні емоційному, то це неприйнятно — і з одного боку, і з другого.
Ми чомусь, акцентуючи увагу тільки на ГСХ і судноплавстві, випустили з уваги стан навколоводних і наземних екосистем. Сьогодні перетворення ландшафтів на території румунської сторони відбувається значно більшою мірою, ніж на території України.
Це факт, який у всіх на очах. Територія, що прилягає до Дунаю (по обидва боки річки), показує, що з української сторони природа залишається в максимально недоторканому вигляді. А от у наших сусідів — зовсім окультурена — вона має вигляд доглянутого шахового поля, де на рівних квадратах ведеться господарська діяльність. Не треба бути великим ученим, щоб розуміти, що в тій зоні живуть зовсім інші види. Для всього «населення» (від дрібної комахи до великої тварини) дельти румунська сторона — як ВІП-готель, куди заглядають лише вибрані тварини й птахи — і лише на короткий час, щоб потім повернутися в рідний дім і природнє середовище проживання, яке збережено на українському березі.
Давайте поговоримо про «червонокнижні» види, які знаходять природні умови проживання на нашій території. Про зростання рекреаційного навантаження на території Румунії, яке збільшується — разом з будівництвом сучасних споруд і доріг. Так, це — не ГСХ. Але це таке саме навантаження, яке можна порівняти за потужністю з іншими видами господарської діяльності.
Ось про це й давайте вести мову — якщо ми мислимо категоріями планетарними, тобто в тих масштабах, в яких існує унікальний Дунайський біорезерват.
Бесіду вела Ірина КОРОЛЬКОВА.
