Рівно століття тому, червня 5 дня (за новим стилем, 23 травня — за старим) року Божого 1910 над Києвом уперше в Російській імперії здійнявся в небо аероплан з двигуном внутрішнього згоряння. Пілотував його сам конструктор, професор Київського політехнічного інституту князь Олександр Сергійович Кудашев. Того дня вписано перший рядок у захоплюючий літопис української, насамперед, цивільної авіації.

Школа Делоне

У самому центрі Києва пролягає красива широка вулиця, що простягається від Хрещатика до Володимирської. За роки свого існування вона змінила кілька назв. У часи, про які поведемо мову, вулиця називалася Прорізною. 17 серпня 1909 року в будинку Мартиновського зібралося кілька чоловіків поважного віку і молодих, інтелігентного виду, хлопців у студентській формі. Увійшли до просторої світлої кімнати, посеред якої стояв, виблискуючи у сонячних зайчиках, невеликий літальний апарат.

— Прошу, панове, уважно ознайомитися. Цей апарат, що може літати в повітрі без двигуна, називається балансирний планер-біплан. Конструктор його — ваш покірний слуга, — елегантно вклонився присутнім середній на зріст, із приємним смаглявим обличчям чоловік. — Машина буде вашим наочним посібником при вивченні теорії повітряних польотів.

Так відбулося перше засідання осередку Київської школи літакобудування, що одержав назву Товариства повітроплавання. Теоретичну основу для роботи конструкторів заклали лекції професора Делоне, якого пізніше називатимуть вітчизняним ученим у галузі механіки, одним з піонерів планеризму, пропагандистом і популяризатором авіаційних знань в Україні. Це йому належить ініціатива створення Товариства повітроплавання, яке стало своєрідною авіаційною школою.

Хто він, піонер українського літакобудування?

Нащадок давнього французького роду Микола Делоне народився 21 січня 1856 року у Москві. Один із представників цього роду Шарль-Ежен Делоне був ученим у галузі небесної механіки, членом Французької академії наук, Лондонського королівського товариства та членом-кореспондентом Петербурзької академії наук. Іменем Делоне названо окремі фігури у геометрії.

У Миколі рано заговорили родинні гени, він ріс здібним, розумним і надзвичайно допитливим. Ці природні якості привели молодого Делоне до Московського університету. Хлопець потрапив у поле зору одного з найшановніших викладачів закладу — родоначальника російської авіації Миколи Жуковського.

Лекції професора на студента Делоне справляли особливе враження. Коли слухав захоплюючі висновки ученого про спостереження польоту птахів, здавалося — сам піднімався у небо на легких і міцних крилах. Юнаку передавалася ідея створення літальних апаратів, важчих за повітря.

Свій задум Делоне почав втілювати у реальні справи під час викладацької роботи у Київському політехнічному інституті, в якому невдовзі став професором. У цьому науковому центрі Микола Борисович Делоне знайшов палких прихильників і послідовників своєї прогресивної, спрямованої у майбуття мрії.

Авіаційну школу Делоне за час її існування (діяла до 1916 року) пройшли десятки авіаторів-пілотів, конструкторів, механіків, більшість яких сьогодні знає кожна людина, хоч трохи причетна до авіації. Назвемо кілька найяскравіших імен, без яких про досягнення в авіаційній галузі не може бути й мови. У тому числі й світовій.

Серію апаратів до липня 1910 року збудував конструкторський колектив — студенти Київського політехнічного інституту  Ф. І. Билінкін,    І. І. Сікорський і В. В. Йордан. На літаку «С-6» 29 грудня 1911 року Ігор Сікорський установив перший вітчизняний світовий рекорд швидкості з екіпажем (три особи) — 111 кілометрів за годину. Три літаки збудував інженер О. Д. Карпека (1911—1913), шість аеропланів сконструювали брати Іван, Андрій та Євген Кас’яненки, кілька апаратів на рахунку конструктора Д. П. Григоровича. Київські інженери створили не бачені на той час у світі літаки-гіганти «Русский витязь» (1912—1913) та «Илья Муромець» (1914).

Один із послідовників професора Делоне, викладач Одеської авіашколи Павло Кузнєцов вперше у світі піднявся у небо на літаку французького виробництва «Блеріо-11» з дружиною Домнікією. Ця історична подія відбулася 27 серпня 1910 року (8 вересня за новим стилем) у місті Єлисаветграді (тепер — Кіровоград).

...Протягом 1910—1911 років чотири літальних апарати власної конструкції створив викладач Київського політехнічного інституту, член Товариства повітроплавання Олександр Сергійович Кудашев.

Маловисківські горизонти

В Українській Радянській Енциклопедії, де подані короткі біографічні дані про Олександра Сергійовича Кудашева, зазначається рік його народження — 9 (за новим стилем 21) лютого 1878 року, а після визначення місця народження — Петербург стоїть знак запитання. Для читачів це попередження про те, що вказане місце не можна сприймати за абсолютно доведене. У автора біографічної довідки в енциклопедії не було документальних доказів щодо справжнього місця народження людини, якій долею судилося стати «вітчизняним винахідником у галузі авіації, творцем першого літака вітчизняної конструкції з бензиновим двигуном». (Визначення тієї ж енциклопедії, що перегукується з іншими виданнями). На превеликий жаль, прізвище творця першого вітчизняного (читай — українського) літака, надто його біографія, практично невідома широкому загалу навіть у авіаційних колах. І вже зовсім мало в Україні знають про те, що літальний апарат, спроектований і виготовлений своїми руками, конструктор сам підняв у небесну вись.

...Князівський рід Кудашевих відомий з першої половини XVІ століття, родоначальником його був башкирський князь Єфай. Представники гілки роду, з якого походять російські Кудашеви, свого часу прийняли православну віру і перейшли на службу Росії, відігравши немалу роль у становленні самодержавства та зміцненні імперії. А російські імператори уміли щедро обдаровувати своїх підданих, якщо визнавали їхні заслуги перед троном. У 1768 році Катерина ІІ подарувала княгині Кудашевій на берегах річки Малої Висі 8443 десятини землі з поселеннями, в яких проживало 918 людей. Маєток поміщиці був розташований у селі, що одержало назву за прізвищем власниці — Кудашеве (нині — місто Мала Виска Кіровоградської області).

Родослівна українських Кудашевих досить детально вивчена кіровоградськими краєзнавцями з часів князя Данила. Роки його життя — 1737—1840. Як бачимо, Данило Іванович прожив на білому світі аж 103 роки. Дивного в цьому загалом немає: адже злиття крові двох народів, живильне повітря і природа степової України вельми сприятливі для довголіття. І те, що одного із восьми дітей, сина Сергія, дружина полковникові подарувала, коли йому було 58 років, теж треба віднести на користь животворної сили Приінгульських степів.

Син той, Сергій Данилович, народився у 1795 році в селі Кудашевому. У житті, як і батько, обрав військову службу, був учасником війни з Наполеоном, деякий час обіймав посаду предводителя дворянства Херсонської губернії, до якої належали його володіння. Сергій Данилович нажив десятеро дітей — звичне явище тієї епохи. Один із синів — теж Сергій і став батьком майбутнього авіаконструктора. Народився Олександр Кудашев у родовому маєтку князів Кудашевих.

Дитячі та юнацькі роки Олександра пройшли у Петербурзі. Тут він здобув вищу освіту, закінчивши Петербурзький інститут інженерів шляхів. Як було заведено в ті часи, молоді фахівці мали відпрацьовувати певну кількість років безпосередньо на виробництві. Олександра Сергійовича направили на будівництво залізниці Тифліс (Тбілісі) — Карс (тепер Туреччина). Працюючи далеко від центральних міст, серед людей з іншими поглядами, традиціями, мовами, Олександр увесь вільний час віддавав читанню періодичних видань, що надходили на Кавказ. Особливо популярними у читачів у ті роки були журнали «Наука і спорт», «Бібліотека повітроплавання», «Ілюстрований авіаційний журнал» та інші видання. На їх сторінках друкувалися найцікавіші новини науки і техніки, особливо авіаційної та автомобільної. Молодого інженера такі теми, звісно, цікавили найбільше.

Олександр уважно вивчає усі відомості про авіацію, що з’являлися на сторінках газет і журналів. Описи планерів американського професора Октава Шанюта і німця Отто Лілієнталя, лекції московського професора Миколи Жуковського і професора Київського політехнічного інституту Миколи Делоне, повідомлення про досягнення братів Райт, Блеріо, Фармана і Вуазена не сходили тоді зі сторінок видань. Кудашев прочитував їх на одному подиху, дедалі більше переймався ідеями підкорення безодні п’ятого океану і створенням повітряних машин.

Конструктор сам пілотував сконструйований ним аероплан

Улітку 1899 року, відпрацювавши обов’язковий термін на Закавказзі, маючи теоретичний і практичний досвід роботи з механічними машинами, Олександр Кудашев приїздить до Києва. Саме в цьому місті щойно відкрився політехнічний інститут на зразок Петербурзького, в ньому концентрувалися найкращі наявні наукові кадри. А головне, у вузі працював невтомний теоретик і пропагандист повітроплавання професор Микола Делоне.

...На початку 1910 року газети та журнали Росії наввипередки повідомляли про величезний інтерес, що виник у суспільстві до авіації, — польотами у небо «захворіли» багато молодих людей. Почалося змагання конструкторів: хто створить перший російський літак з двигуном внутрішнього згоряння. (До цього літальний апарат виготовив морський інженер Олександр Можайський, але його аероплан був оснащений паровим двигуном і в небо не піднімався). У суперництві виявилося три лідери: рижанин Теодор Калеп, петербуржець Яків Гаккель і киянин Олександр Кудашев.

Калеп, щоб виготовити власний літак, вклав у нього всі свої грошові заощадження і навіть продав коштовності дружини. Але йому не пощастило: він спізнився зі стартом першого літака своєї конструкції буквально на кілька днів. Гаккель теж зазнав величезних матеріальних затрат, будуючи аероплан. 24 травня 1910 року (6 червня за новим стилем) пілот підняв своє творіння в повітря. Але...

У день свого тріумфу конструктор ще не знав, що його випередили на... цілу добу!

...Сонячний теплий ранок 23 травня (5 червня) 1910 року. Іподром на станції Пост-Волинський (пізніше там збудували аеропорт «Жуляни»). В повітря піднімається аероплан, сконструйований професором кафедри опору матеріалів Київського політехнічного інституту князем Олександром Кудашевим. Причому князь виступав у двох особах: якщо Калеп і Гаккель довірили свої дітища професіональним літунам, то київський конструктор сам пілотував створений ним аероплан!

Хоч як це парадоксально звучить, але традиційно російська бюрократія не визнала першість київського конструктора і пілота. Пояснювали це тим, що у столицю не надіслали попереджувального повідомлення і на льотному полі не була присутньою певна кількість спостерігачів. (Який би то був рекорд у часі, якби чекали комісію із Петербурга?) Ось чому у царській Росії досягнення киянина Кудашева не було визнаним. А для комуністичної він не мав пролетарсько-селянського походження: князь...

* * *

Вони познайомилися у французькій Ніцці. Там 2—10 квітня 1910 року відбувалися міжнародні авіаційні змагання найкращих авіаторів світу. Тріумфатором на них став одесит Михайло Єфімов. Він одержав усі призи, що їх виборювали учасники перегонів. У тому числі й політ з пасажиром. А тим пасажиром був... Олександр Кудашев. Князь спеціально прибув до Ніцци, щоб повчитися майстерності водіння літака у кращого пілота Росії. Адже Єфімов здійснив перший політ у країні над Одесою 8 березня 1910 року.

Найвищою серед нагород, одержаних на змаганнях у Ніцці, Михайло Єфімов вважав повідомлення про те, що його обрано почесним членом Київського товариства повітроплавців. І ще уславлений авіатор усе своє життя зберігав фотографію, надіслану йому князем Кудашевим після свого вдалого польоту в Києві, з підписом: «Першому російському авіатору перший російський аероплан, що піднявся у повітря, та його творець шлють свій привіт».

* * * 

Кіровоградщина готується урочисто відзначити столітній ювілей першого польоту літака над теперішнім обласним центром, що поклало початок розвитку авіаційної галузі в Кіровограді. Ця галузь має давню і цікаву історію. Ще 2 січня 1910 року слідом за Одесою, Петербургом і Києвом у місті створено Товариство повітроплавання, яке запросило до себе для організації льотної справи професора Делоне, подружжя Кузнєцових. Серед перших авіаторів у небо над Інгулом злітали прославлені Сергій Уточкін, Борис Россинський, Тимофій Єфімов (брат Михайла).

На початку 20-х років минулого століття у Зінов’ївську (так у 1924—1934 роках називався Кіровоград), завдяки старанням одного з керівників Головповітрофлоту України, нашого земляка Олександра Єгорова, споруджено аеродром, який 25 травня 1924 року прийняв перший пасажирський літак, що здійснював регулярні рейси на повітряній трасі Харків — Полтава — Зінов’ївськ — Одеса.

1956 року в місті відкрито Військове авіаційне училище льотчиків дальньої авіації, реорганізоване 1960-го у Школу вищої льотної підготовки цивільної авіації, пізніше — у вище льотне училище ЦА. Тепер це Державна льотна академія України.

З ініціативи директора міжнародної авіакомпанії «УРГА», що знаходиться в Кіровограді, Леоніда Шмаєвича область активно готується до ювілею. Авіатори одержали надійну підтримку в особі голови облдержадміністрації Сергія Ларіна та голови обласної ради Миколи Сухомлина. Будуть і приємні сюрпризи. Зокрема, один з авіаційних заводів України виготовить кілька літаків різних модифікацій, з яких розпочинався сучасний аерофлот.

Юрій МАТІВОС,почесний член Національної спілки краєзнавців, заслужений журналіст України.

Кіровоград.

На знімках: Олександр Сергійович Кудашев; перший літак власної конструкції Олександра Кудашева (біплан «Кудашев-1»); сім’я авіаторів Павло Андріанович та Домнікія Іларіонівна Кузнєцови, які у вересні 1910 року піднялися в небо над Єлисаветградом (Кіровоградом).

Фото з архіву автора та Інтернету.