Я пройшов горнило Другої світової війни, бачив і пережив великі трагедії нашого народу, не люблю пригадувати і говорити про війну, про пережите. Не люблю парадів на честь Перемоги. Необхідно хоч раз на рік пригадати загиблих і віддати їм належне. Привести в порядок їхні поховання.
Минає 65 років з дня Перемоги у Другій світовій війні.
Народи Радянського Союзу при допомозі Англії та США здобули перемогу над німецьким фашизмом, який у своїй суті загрожував мирному життю народів планета Земля, а особливо с л о в’ я н а м.
Десятки мільйонів людей було замучено в концтаборах німецького фашизму, вбито на фронтах. Наша перемога — то їхня перемога. В людській пам’яті немає такої сили, щоб утримати безсмертні імена всіх загиблих. Але десятки або сотні імен ми пам’ятаємо. Отже, треба берегти їх свято в ім’я нащадків наших. Бережіть імена командуючих арміями, фронтами, ставте їм пам’ятники, доглядайте поховання загиблих — воістину вони цього заслужили. Як і ті, хто досі живий — їх дуже мало.
Звертаюся до українського народу, ветеранів війни, партизанів, вояків УПА: станьте вже собою. Позбудьтеся своєї старої недуги, сварок і чварів, киньте вислужуватися перед володарями й підлещуватися до них. Обтрусіться від своїх давніх недоліків, станьте на свої ноги, підведіть голови, випростайте руки і об’єднайтеся. Згадайте слова Великого Кобзаря: «О люди! люди небораки! Нащо здалися вам царі? Нащо здалися вам псарі? Ви ж таки люди, не собаки!»
Леонід Шудря, учасник бойових дій Другої світової війни, 1919 року народження, інвалід І групи, передплатник «Голосу України» з першого номера.
