Голову Петриківської районної ради, що на Дніпропетровщині, Наталію Коваленко (на знімку), яка відгукнулася на акцію редакції, підтримали депутати районної ради Лідія Можна (заступник голови), Сергій Орел (головний лікар ЦРЛ), Борис Могильний (начальник «Петриківкатеплоенерго»), Вадим Коновий (директор ТОВ «Альфа-Агро»). Завдяки їм ветерани війни в Чаплинці, Іванівці, Петриківці, Лобойківці, Шульгівці, Миколаївці отримуватимуть парламентський часопис. — Мого батька вже немає на світі, — розповідає Наталія Коваленко. — Він пройшов через концтабір Заксенхаузен, після звільнення в лавах діючої армії дійшов до Берліна і розписався на стіні рейхстагу. Маму вивезли на примусові роботи до Німеччини, а назад у Кобеляки вона відміряла весь шлях пішки — переганяла стадо корів. Її рідний брат поліг у боях на німецькій землі — тільки недавно ми розшукали місце його поховання. І таку історію війни можуть розказати чи не в кожній родині.
Районна рада намагається полегшити життя ветеранів у цей скрутний час — надаємо фінансову допомогу, підтримуємо через територіальний центр соціального обслуговування. Але ми розуміємо, що виправдати їхні надії зможемо тільки тоді, коли піднімемо економіку (а її основою в районі є сільське господарство), коли забезпечимо належний розвиток культурних надбань.
А наш край гідний того, щоб про нього знали і в країні, і у світі. На цій території, де розташовано 375 скіфських курганів і козацьких могил, ніколи не було кріпацтва. Тут був зимівник останнього кошового отамана Запорозької Січі Петра Калнишевського. І славнозвісний петриківський розпис не перестає захоплювати й дивувати. Про це свідчать наші ярмарки, на які щороку збирається дедалі більше людей. Принагідно хочу зазначити, що «Голос України» не раз писав про проблеми розвитку петриківського мистецтва, відродження історичних та архітектурних пам’яток, зокрема Білої церкви, яка має майже 200-літню історію.
Ми пишаємося тим, що наші диво-квіти стали візитівкою України. І віримо, що й сама Петриківка невдовзі стане одним із найпривабливіших місць, куди прагнутимуть, щоб надихатися степом, доторкнутися до козацької минувшини і намалювати власноруч петриківську калину.
