Вибори до Верховної Ради України, на мій погляд, потрібно докорінно змінити. Насамперед необхідно скасувати заставу за право балотуватися в народні депутати. Це створить реальну можливість для широких народних мас брати участь у керуванні державою.
Кількість депутатів має становити не більше 200 осіб. З них пропоную створити спеціальний відділ — 25—30 представників областей, які працюватимуть у Верховній Раді постійно. Решта нехай працюють у своїх округах, а на сесії приїжджають у Київ, як у відрядження. Цей спецвідділ повинен бути сформований з висококваліфікованих юристів, економістів, керівників, фахівців із законотворчості. Вони мають вивчати досвід політичної, економічної та інших сфер діяльності іноземних держав і готувати відповідні законопроекти, постанови, укази, положення, рекомендації стосовно до наших умов. Обрані від округів депутати мають жити, працювати й одержувати зарплату за місцем своєї роботи (крім спецвідділу).
Порядок роботи депутатського корпусу пропоную такий. Розроблені спецвідділом проекти документів (законів, положень, указів тощо) направляти до регіонів народним депутатам, органам місцевого самоврядування для обговорення, узгодження, зауважень і пропозицій. Після повернення документів працівники відділу повинні зробити аналіз поправок і відповідне коригування. Остаточні рішення ухвалюватимуть на сесіях усі депутати.
Запровадити в парламентське життя беззаперечну дію «більшості». До ухвалення остаточного рішення з будь-якого питання кожен депутат обстоює свою думку. А після — меншість зобов’язана підкоритися загальному рішенню і всіляко сприяти його реалізації.
Пропоную вилучити таке поняття, як «урядова коаліція». Усі депутати повинні мати рівні права, ухвалювати рішення і нести солідарну відповідальність за їх виконання. Так само необхідно зробити й з ворожим для роботи депутатського корпусу поняттям «опозиція», яке дестабілізує і руйнує роботу парламенту.
Пенсійне обслуговування депутатів пропоную забезпечувати на загальних підставах з фіксованою доплатою за виконання депутатських обов’язків, залежно від термінів обрання.
А нині, як бачимо, депутати в багато разів забезпеченіші, мають більше пільг, ніж учасники бойових дій Великої Вітчизняної війни, які пройшли через усі її жахи, піднімали зруйноване господарство. Маючи фінансову можливість бути обраними, депутати є одним із найбагатших прошарків суспільства. Вони не знають життя простих людей. Це не народна влада, а влада олігархії...
Дніпропетровськ.
