Приватне акціонерне товариство «Родина», що в Костополі на Рівненщині, не стало чекати чергового подорожчання природного газу і завчасно перейшло на місцеве паливо: торф, дрова і відходи деревообробки. Торфобрикети закуповують у «Смигаторфу», що в Дубенському районі на Рівненщині, а також на Волині, дрова — у місцевого Костопільського держлісгоспу.
І, як сказав директор підприємства Ігор Ковальчук, перехід на місцеве паливо дало змогу витрачати майже утричі менше коштів, які йшли досі на закупівлю природного газу. Щоправда, для цього заводу довелося розкошелитися на відповідні котли. Тож практично весь асортимент кондитерських виробів (а «Родина» випускає зефір, солодощі у дуже широкому асортименті) виготовляється на місцевому паливі, що дозволило більш-менш утримати ціни на них.
— Але наше підприємство ще не повністю відмовилося від використання природного газу, — констатує Ігор Ковальчук. — Бо всі печі, в яких випікається хліб, працюють на газу. Хоча в найближчій перспективі плануємо провести технічну модернізацію, щоб і вони могли працювати на місцевому паливі.
Взагалі, фахівцям «Родини» доводиться проявляти неабияку кмітливість, аби продукція з маркою їхнього підприємства не дуже кусалася по ціні і була доступною для покупців. Однак з кожним днем робити це дедалі важче. Окрім подорожчання газу майже на п’ятдесят відсотків, зросли у ціні й складові, з яких виготовляють продукцію. Скажімо, з лютого борошно вищого ґатунку подорожчало на 39, першого — на 34, другого — на 50, а цукор — на 30—35 відсотків. Все це, звичайно, позначилося і на собівартості хліба. Найбільш ходові, або як ще їх називають «соціальні», сорти хліба подорожчали відповідно на 10—15 відсотків.
Імпортні складові для продукції (пектини, агар та інші) у зв’язку із зростанням курсу долара теж подорожчали, це відповідно позначається на собівартості, а відтак і на ціні. Тим часом у потенційних покупців статки не збільшилися. Тож, вважають на «Родині», енергозбереження -один із шляхів стримати ціни на продукцію.
