У безоплатних відпустках цього року в Донецькій області побувала 51 тисяча працівників. А 116 тисяч осіб працювали в умовах скороченого робочого дня чи тижня. Такі дані навів голова обласної ради профспілок Володимир Пастушенко. Особливо обурило профспілкового лідера зазіхання на мізерну зарплату працівників культури: півтори тисячі з них ходили в безоплатні відпустки, а понад тисяча — переведені на неповний робочий тиждень.
У більшості випадків урізання зарплати люди сприймають як менше зло, порівняно зі скороченням виробництва. І тому згодні ділити ставку на двох чи трьох, аби залишатися на робочому місці. За словами голови ради профспілок, на одному з кар’єрів у Тельманівському районі вже кілька місяців не платять зарплату, але продукцію випускають, незважаючи на відсутність попиту: «Тому що коли власник продасть основні фонди і звільнить 400 осіб — куди вони підуть? Навіть профспілковий комітет на цьому підприємстві погоджується: давайте потерпимо, борги погасять».
Цього року заборгованість у заробітній платі в області подвоїлася і становить 320 мільйонів гривень — це п’ята частина всіх боргів по Україні. 40 відсотків невиплаченої зарплати припадає на підприємства-банкрути. Найбільше наростили боргів сільськогосподарські підприємства (на 67 відсотків, порівняно з минулим роком) та машинобудівні заводи (на 40 відсотків). «Зростають борги на економічно активних підприємствах, — відзначив тривожну тенденцію В. Пастушенко. — Ще вісім—дев’ять місяців тому їх називали благополучними. Але сьогодні ці підприємства ледь виживають. А у вугільній галузі як вимушений захід вводять виплату зарплати раз на місяць, раз на півтора місяця. Тоді як за законом гроші повинні виплачуватися двічі на місяць».
На середу було заплановано проведення акції протесту, організованої обласною радою профспілок. Очікувалася участь щонайменше п’яти тисяч осіб. Голова ради визнав, що навіть під справедливі гасла організувати людей непросто: із підприємств звільнено тисячі робітників, які вже випали з поля зору профспілкової організації. А ті, хто залишився працювати, побоюються за своє робоче місце. Утім, на переконання В. Пастушенка, і самі роботодавці зацікавлені в тому, щоб у персоналу була робота і зарплата. Ось тільки протестувати разом із підлеглими власники і топ-менеджери підприємств не наважуються.
