Мешканці Донецька та деяких інших міст області, що контролюються сепаратистами, повідомляють про регулярні нічні обстріли. Звуки важкої артилерії лунають із різних точок обласного центру. Бойовики обстрілюють аеропорт та позиції сил АТО на південному кордоні міста. Дорогами обласного центру з частотою громадського транспорту їздять танки і бронетранспортери. На асфальті — сліди від гусениць.

«Просто жах, увесь будинок трясеться. Прокидаємося від вибухів уночі й не можемо заснути до ранку», — поскаржилася мешканка одного з віддалених мікрорайонів Оксана. У кварталі, де живе співрозмовниця, схвильовані тим фактом, що сепаратисти встановлюють важку артилерію та облаштовують «вогневі точки» просто серед житлових будинків.

— Ми з сусідами розвісили на під’їздах оголошення, щоб люди за змогою перешкоджали встановленню «вогневих точок» на території житлових масивів. Усі розуміють: якщо стрілятимуть від нас, то можемо отримати постріл у відповідь. Оголошення розклеювали потай, щоб не дізналися сепаратисти. Багато хто зі знайомих зібрав «тривожні валізки», а мої батьки вже ходили до бомбосховища, — додала Оксана.

Водночас інфраструктура міста працює, а комунальники продовжують виконувати свої обов’язки. На клумбах охопленого війною міста висаджують квіти, із дворів вивозять сміття, а око милують велосипедні доріжки, намальовані на початку літа. У магазинах є хліб, крупи, цукор. Тиждень тому на ринках за пачку солі просили 8—12 гривень, нині дефіциту немає: сіль можна придбати за 1,60 за кілограм. Закрилися великі торговельні центри, але дрібні торговці продовжують працювати.

— На ринку торгують, наче нічого й не сталося. «О, це на «Трудовських» бабахнуло. А це — з боку Смолянки», — кажуть покупці. Й продовжують ходити рядами. Люди вже не реагують на далекі вибухи, звикли, — зазначає донеччанка Алла, яка мешкає в селищі шахти імені Абакумова.

Якщо не враховувати ринки, в інших колись людних місцях — у парках, на бульварах, у кав’ярнях — нині порожньо. «На вулицях багато людей зі зброєю і майже не видно звичайних людей. Так сумно дивитись, як завмерло твоє улюблене місто. Наче чекає: бомбуватимуть — не бомбуватимуть?» — ділиться переживаннями Алла.

Спекотно, подекуди — пекло

Український прапор установлено на будівлі міської ради в Дебальцевому. Однак до повного визволення міста вихідними було ще далеко. Як розповів «Голосу України» один із мешканців, терористи ховалися в житлових кварталах і звідти обстрілювали будинки та соціальні об’єкти. «Центрального ринку в нас уже немає. Знищено снарядами. Міська рада начебто стоїть неушкоджена. Ополченців стає дедалі більше. Неподалік кордон, і з Росії надходить допомога», — пояснив співрозмовник.

Найбільше потерпіла від обстрілів Горлівка, де, за попередніми даними обласної державної адміністрації, загинули 13 осіб, серед них — двоє дітей одного й п’яти років. У Авдіївці поранено п’ятеро людей, із них четверо госпіталізовані.

Потяги до «мирної України» йдуть переповнені

Як виїхати з Донецька? Варіантів для евакуації з кожним днем меншає. Ось уже тиждень, як не працює автовокзал «Західний», розташований неподалік аеропорту. Вихідними автомобільному транспорту неможливо було виїхати з обласного центру в будь-якому напрямку, крім південного. А ситуацію на залізниці в суботу один із пасажирів змалював як близьку до колапсу. Того дня були скасовані зупинки на деяких станціях Донецької залізниці, а поїзди спізнювалися на кілька годин. Пасажирів потяга Київ — Донецьк висадили в Авдіївці, запропонувавши діставатися обласного центру самотужки. За поїздку на відстань 18—20 кілометрів таксисти просили 2000 гривень.

— У суботу деякі пасажири, які не знали про скасування зупинок на окремих станціях, прибули туди з квитками й речами і, звичайно, нікуди не поїхали. Ті, хто був у курсі змін, подалися до Ясинуватої (великий залізничний вузол поруч із Донецьком). На станції зібралися 1,5—2 тисячі осіб. Повний безлад. Зі станції мали відправляти потяги до Києва, Харкова та Одеси. Жодної інформації про те, скільки чекати, не було. Лише оголошення за фактом: «Прибуває поїзд такий-то», — змалював картину донеччанин Андрій Какуша, який того дня вирушав до Києва.

За словами співрозмовника, пасажири, які так і не змогли вирушити потягом Донецьк — Київ, здавали квитки і купували нові — на додатковий потяг Ясинувата — Київ. «Узагалі-то можна було наполягти, щоб квитки перекомпостували, але люди не хотіли чекати ще добу, та й пояснювати натовпу ніхто нічого не збирався. А коли всі вже купили квитки на додатковий поїзд, на станцію прибув порожній состав Луганськ — Київ. Хто встиг обміняти за двадцять хвилин квитки, той поїхав із комфортом. Пасажирів потяга Київ — Луганськ висадили в Ясинуватій і сказали, що далі не їдуть. Запропонували людям повертатися назад до Києва — звісно, за власні гроші», — додав очевидець, незадоволений тим, що залізниця не організувала спілкування з пасажирами, змушеними бігати між коліями й касами.