У «Голосі України» за 24 липня цього року на сторінці «З пошти» прочитав із задоволенням вірш Ганни Васечко з Чернігова. Спасибі їй, що написала, а вам, що надрукували. Я також пишу вірші, тож надсилаю на ваш суд і свого.
Моя любов одвічна
Село моє, моя любов одвічна,
Моя ти радість світла, як роса.
Мені найкраще ти в усьому світі,
В усьому світі, як весняний сад.
Село моє, моя Вкраїна мила,
Прості оселі, звичні, як життя.
Стежки, де мама у полях ходила,
Де пісню дід на косовиці тяг.
Село моє, колишнє і сучасне,
Як сон і яв, як небо чисте й ліс.
Я гордий тим, велике маю щастя,
Що сином звусь цієї ось землі.
Село моє, моя печаль і туга,
Мов вічний сум чи хмарка дощова.
Не дам тебе нікому я в наругу,
Допоки ще душа моя жива.
Леонід МАЛЕЦЬКИЙ.
Симони
Ємільчинського району
Житомирської області.
